Ярослав Ванек

Ярослав Ванек (20 квітня 1930(19300420), м. Прага — 15 листопада 2017, Ітака) — американський економіст чеського походження, професор Корнелльського університету. Знаний своїми дослідженнями з економіки участі та теорії міжнародної торгівлі. Входить в список «ста великих економістів після Кейнса» за версією М. Блауга.

Ярослав Ванек
Народився	20 квітня 1930(1930-04-20) Прага, Чехословаччина або Neustupovd
Помер	15 листопада 2017(2017-11-15) (87 років) Ітака, Нью-Йорк, США
Країна	Чехія  Чехословаччина
Діяльність	економіст
Alma mater	Массачусетський технологічний інститут (1957)
Заклад	Корнелльський університет
Науковий керівник	Чарльз Кіндлбергер
Аспіранти, докторанти	Alan Deardorffd Ерік Райнерт A. H. Studenmundd Ralph C. d'Arged
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма

Біографія

Ярослав Ванек народився 20 квітня 1930 року в Празі, Чехословаччина. Син Джозефа та Ярослави(Тучек) Ванек. Він здобув середню освіту в Празі. В 1948 році після комуністичного путчу економіст емігрував. 26 грудня 1959 року одружився з Вільдою Марафіно. З цією жінкою у них було п'ятеро дітей: Джозеф, Розмарі, Френсіс, Стівен, Тереза.

Кар'єра

В Сорбонні 1952 року отримав свій перший науковий ступінь в області статистики, математики та економіки. В 1954 році отримав другий науковий ступінь — вже за результатами виключно в області економіки, яку здобув у Женевському університеті. У 1955 році він виїхав до США, де в 1957 році здобув ступінь доктора наук у Массачусетському технологічному інституті. В кінці 50-х років він почав викладати в Корнелльському університеті, де послідовно обіймав посади професора економіки (1966), професора світової економіки (1969) та керівника освітньої програми «пайова участь та система, керовані робочими» (1970). Як запрошений професор він працював в наступних навчальних і наукових закладах: Белградському інституті економіки (1972), Югославія, Католицькому університеті Левена (1974), Бельгія, і Нідерландському інституті наукових досліджень в гуманітарних і соціальних науках (1975—1976) і Гаазькому інституті соціальних досліджень (1978), Голландія. В 1971 р. Ванек був консультантом уряду Перу, а в 1978—1979 рр. — економічним радником прем'єр-міністра Туреччини. Він консультував самоврядні підприємства в різних країнах світу. Ярослав Ванек заснував в 1986 році STEVEN, який розробляє технології, придатні для країн, що розвиваються. Він сприяв розвитку моделі Хекшера-Оліна, яка намагається пояснити спеціалізацію країн у міжнародній торгівлі з макроекономічної точки зору.

Ванек написав «Загальну теорію ринкових економік, що управляється працею» — основоположну роботу з самоврядування. Його робота в галузі економіки включала економіку участі: еволюційну гіпотезу та стратегію розвитку, яка розглядала поведінку фірм, що управляється працею, у більш соціальних сферах, ніж їхні інтереси у чистому доході на одного робітника.

Теорія Ванека

Теорія Ванека, як і ортодоксальна теорія фірми, є моделлю статичної рівноваги, не звертаючи увагу на поведінку фірм в динаміці. Однак, саме в цій області виникають сумніви щодо фірм, керовані робочими: як подібні фірми стануть впроваджувати працезберігаючі технології, якщо це пов'язано зі звільненням певної кількості працівників? Більш того, навіть якщо залишатися в рамках аналізу самого Ванека, помітна величезна різниця між економікою, що складається з фірм, керованими капіталістами, і економікою, що складається з фірм, керованими робочими. Перевага останньої ще не є аргументом на користь збільшення числа фірм, якими керують робітниками, в тих умовах змішаної економіки, в яких ми зараз живемо. Однак роботи Ванека надихнули великий потік публікацій з теорії фірми, керованої робочими (Домар, О. Д., Мід, Дж. Е.), в якому розглянуто безліч шляхів переходу від сучасних організаційних типів фірм до такого стану, при якому робочі будуть ділити контроль над фірмою разом з менеджерами. Згодом і сам Ванек почав все більше і більше сумніватися в цінності своєї власної загальної теорії і вже в наступній книзі — «Економіка участі: гіпотеза про еволюцію і стратегія розвитку» (англ. "The Participating Economy: An Evolutionary Hypothesis and a Development Strategy. Cornell University Press", 1971) — він не обмежився тільки фірмами, керованими робочими, але висловився і на користь таких виробничих і споживчих кооперативів, в яких робітники і споживачі брали би участь в прийнятті всіх життєво важливих рішень, що стосуються виробництва і розподілу, без обов'язкового контролю за всіма цими рішеннями через обраних представників. Пізніше він додав цей аргумент до тези про те, що енергією майбутнього є сонячна енергія, однак успіхи в цій сфері залежать від створення «економіки участі».

Публікації

• Міжнародна торгівля: теорія та економічна політика , 1962
• Зміст природних ресурсів зовнішньої торгівлі Сполучених Штатів, 1870—1955 . MIT Press. 1963.
• Загальна рівновага міжнародної дискримінації: випадок митних союзів, Harvard University Press, 1965
• Оцінка потреб іноземних ресурсів для економічного розвитку: теорія, метод та приклад Колумбії, з Річардом Більсборроу, McGraw-Hill, 1967
• Максимальне економічне зростання , 1968
• Виробник кооперативів і систем, керованих роботою, Едвард Елгар, 1968
• Загальна теорія ринкових економік, керованих роботою, Корнелльська університетська преса, 1970
• Економіка участі: еволюційна гіпотеза та стратегія розвитку . Корнелльський університет прес. 1971.
• (редактор) Самоуправління: Економічне звільнення людини, Penguin Books, 1975
• Економіка, керована роботою: есе, Університетська преса Корнелла, 1977
• Криза і реформа: Схід і Захід, есе в соціальній економіці, приватна публікація, 1989 р. Словацькою мовою: Kríza a reforma: Východ a západ, Eseje o sociálnej ekonomike, переклад Jaroslava Perlakiová. Братислава 1990 р. Чеською мовою: Krize a reforma: Východ a Západ, Eseje o společenské ekonomice, переклад Яна Sýkora, Прага 1990
• Єдина теорія соціальних систем: радикальний християнський аналіз, видатні публікації, університет Корнелла, 2000

Джерела

• Блауг М. Ванек, Ярослав // 100 великих економістів після Кейнса /Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the. — СПб. : Економікус, 2009. — С. 63-66.

Посилання

• Jaroslav Vanek [Архівовано 25 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Emeritus Professor Jaroslav Vanek Passes Away at 87 [Архівовано 25 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Блауг М. — Ярослав Ванек
• Jaroslav Vaněk