Іта́ка (грец. Ιθάκη, Ithaki, МФА[i.ˈθa.ci]; дав.-гр. Ἰθάκη, Ithakē, МФА[i.tʰá.kɛː]) — острів в Іонічному морі, на заході Греції. Один із Іонічних островів. Розташований на північному сході від острова Кефалонія. Адміністративно складає окрему периферійну одиницю периферії Іонічні острови. Адміністративний центр — місто Ваті. Згадується в «Одіссеї» як батьківщина Одіссея (ототожнення нинішньої Ітаки з античною є предметом наукових суперечок). Перебував у складі різних держав: Ітакського царства (800 — 180 до н.е.), Римської імперії (180 до н.е. — 1185), сицилійських норманів (1185 — 1484), Туреччини (1484 — 1503), Венеції (1503 — 1797), Франції (1797–1798), Семиострівної республіки (1800 — 1815), Великої Британії (1815 — 1864), Греції (з 1864). Площа — 116,9 км² (2-й найменший острів з Іонічних островів після Паксоса). Населення — 3231 особа (2011).

Ітака
грец. Ιθάκη
Південне узбережжя острова

Карта
Географія
38°23′ пн. ш. 20°41′ сх. д. / 38.383° пн. ш. 20.683° сх. д. / 38.383; 20.683Координати: 38°23′ пн. ш. 20°41′ сх. д. / 38.383° пн. ш. 20.683° сх. д. / 38.383; 20.683
Місцерозташування Іонічне море
Акваторія Іонічне море
Група островів Іонічні острови
Площа 117 812  км² 
Берегова лінія 101 км
Країна
Греція Греція
Регіон ном Кефалінія
Адм. одиниця Кефалінія
Ithaca Municipalityd
Населення 3 084 (2001)
Вебсайт www.ithaki.gr
Ітака. Карта розташування: Греція
Ітака
Ітака
Ітака (Греція)
Мапа

CMNS: Ітака у Вікісховищі

Назва ред.

Ітака згадується під різними іменами в різні епохи, в різних мовах:

  • Ітаке (дав.-гр. Ἰθάκη, Ithakē, МФА[i.tʰá.kɛː]) — давньогрецька назва.
  • Долина найкращих (Val di Compare) — венеційська назва.
  • Анти-Кефалонія (італ. Anticephallonia) — венеційська назва.
  • Ітакі (Ithaki nisos) — візантійська і сучасна новогрецька назва. Похідні: Thrakoniso, Thakou, Thiakou.
  • Тіакі (Thiaki) — місцева візантійська назва пізнього, довенеційського періоду.
  • Теакі (Teaki) — назва в часи панування Венеційської республіки.
  • Мала Кефалонія (італ. Piccola Cephallonia) — венеційська назва.
  • Фіакі (Fiaki) — назва в добу панування Османської імперії.

Історія ред.

Одіссея ред.

В «Одіссеї» Ітака розташована на крайньому заході. Тобто це не сучасна Ітака, що лежить на північний схід від Кефалінії, а власне Кефалінію, або якийсь інший острів Іонічного моря.

24 серпня 2010 року офіційно повідомлено про відкриття двома грецькими археологами з Яніни, що проводили розкопки впродовж 16 років в районі Айос-Афанасіос на острові Ітака, царського палацу Одіссея — триповерхової будівлі, подібної до знайдених в Мікенах, Пілосі та Тиринфі[1][2].

Метафорично «повернення на Ітаку» означає «повернення додому, на батьківщину».

Хронологія ред.

Адміністративний поділ ред.

 
Ітака і Кефалонія
 
Ваті з пташиного лету

Містечка і громад:

  • Ваті (Vathy) — адміністративний центр острова; населення 1920 осіб (2011)
  • Aetos
  • Afales
  • Agios
  • Ioannis
  • Agia
  • Saranta
  • Anogi
  • Exogi
  • Frikes
  • Kalivia
  • Kathara
  • Кіоні (Kioni) — населення 182 особи (2011)
  • Kolieri
  • Lachos
  • Lefki
  • Marmaka
  • Перахорі (Perachori) — населення 182 особи (343)
  • Piso Aetos
  • Платрітія (Platrithia) — населення 201 особа (2011)
  • Rachi
  • Ставрос (Stavros) — населення 366 осіб (2011)

У культурі ред.

Відеоігри ред.

  • Assassin's Creed Odyssey (2018) — рольовий бойовик, стелс, події якого відбуваються в античній Греції та частково посилаються на Одіссею.

Кінематограф ред.

Музика ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Greek archaelogists discover Odysseus’ palace in Ithaca. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 11 вересня 2010.
  2. [[https://web.archive.org/web/20100914114301/http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/greece/7962445/Greeks-discover-Odysseus-palace-in-Ithaca-proving-Homers-hero-was-real.html Архівовано 14 вересня 2010 у Wayback Machine.] Greeks 'discover Odysseus' palace in Ithaca, proving Homer's hero was real' — The Daily Telegraph]
  3. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела ред.

Література ред.