Відкрити головне меню

Ярослав Леонідович Бабич (25 березня 1976(19760325) — 25 липня 2015) — один із засновників та юрист батальйону «Азов», заступник керівника штабу Цивільного Корпусу «Азов»[1]. Офіційно знаходився у лавах батальйону МВС «Азов».

Ярослав Леонідович Бабич
Ярослав Бабич.jpg
Прізвисько «Балканець»
Народився 25 березня 1976(1976-03-25)
Шостка, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Помер 25 липня 2015(2015-07-25) (39 років)
Буча, Київська область, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність громадський діяч, український націоналіст
У шлюбі з Лариса Бабич
Нагороди медаль «За оборону Маріуполя»

Зміст

БіографіяРедагувати

Бабич Ярослав Леонідович, українець, народився 25 березня 1976 року в місті Шостка Сумської області України.

Дружина Бабич (Степко) Лариса Іванівна, 12 листопада 1977 року народження. Місце народження — місто Ромен Сумської області. За освітою юрист.

Дочка Бабич Владислава Ярославівна 7 листопада 2002 року народження.

Батько Бабич Леонід Дмитрович, 1948 р.н. м. Москва. Працював енергетиком депо «Дарниця» Київського метрополітену.

Мати Бабич Світлана Іванівна, 1951 року народження м. Клімовичі, БРСР. Інженер-програміст.

Брат Бабич Євген Леонідович, 1980 року народження.

В 1993 році закінчив Київську середню школу № 267 (Харківський район). Цього ж року вступив на юридичний факультет Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вищу освіту завершив отриманням диплома спеціаліста права КВ № 10467993 від 20 червня 1998 року.

Під час навчання з листопада 1997 року по червень 1998 року працював юристом сектора забезпечення діяльності Постійного представника Президента України у Верховній Раді України Адміністрації Президента України. Напрямок діяльності: аналіз законопроектів, поданих на розгляд Верховної ради України на предмет відповідності чинному законодавству, якості законодавчої техніки.

З червня 1998 року по березень 2000 року служив у Збройних Силах України на посаді юрисконсульта військової частини А-3653, м. Бориспіль.

З березня 2000 року по липень 2001 року займався власною юридичною практикою.

З липня 2001 року по липень 2002 року працював у юридичній компанії «Агентство з питань боргів і банкрутства» на посаді Генерального директора.

З липня 2002 року по 17 січня 2003 року працював на посаді юрисконсульта ЗАТ "Торговий Дім «Укрексімнафтопродукт».

З 20 січня 2003 року по липень 2004 року Юридична фірма «Салком», юрист судового департаменту.

З липня 2004 року по березень 2005 року. Адвокатська контора «Байбарза і Волков», керівник судового департаменту.

З березня 2005 року працював юристом юридичного відділу ЗАТ "Інвестиційна компанія «ІТТ-Інвест».

В період з 2013 до весни 2014 року звільнення за власним бажанням з компанії «ІТТ-Інвест» та робота у юридичній службі «Правого Сектору».

0.12.2014 Ярослава Бабича включено до реєстру Волонтерів АТО згідно листа ГУ ДФС України в м. Києві ДПІ України у Дарницькому р-ні ГУ ДФС м. Києва від 30.12.2014 № 7559 /Б/26-51-18-05-101

29 квітня 2014 — обрано головним юристом ГО Товариство Сприяння ЗСУ та ВМС «Патріот України».

З травня-червня 2014 в цей же час — голова мобілізаційного центру БПСМОП «Азов».

З березня 2015 р — Головний юрист, член Головного проводу Громадської Організації Товариство Сприяння Збройним Силам України та Військово-морському Флоту "Цивільний Корпус «Азов».

ДіяльністьРедагувати

До подій на Сході України був у складі політради СНА.

У 2014 році, коли «СНА» знаходилася у складі «Правого Сектору», Ярослав давав інтерв'ю як представник «Правого Сектору»[2][3]

Був одним із співзасновників батальйону «Азов».[4] Обіймав посаду начальника навчально-мобілізаційного центру батальйону «Азов».[5] Окрім цього керував юридичним відділом волонтерського об'єднання при батальйоні та займався ідеологічною підготовкою бійців підрозділу.

За словами його дружини Лариси Бабич:[6]

« "за місяць до смерті Ярослав вже думав йти з полку «Азов». В нього на той час були непорозуміння. Казав, що, на жаль, приходять вже не ті люди, не з чистим минулим. Говорив, що, мабуть, йому там не місце."[6] »

Відомо, що Ярослав займався збором коштів для батальйону «Азов».[4]

За релігією Ярослав належав до рідновірів.

СмертьРедагувати

Відомого адвоката знайшли повішеним у власній квартирі на «шведській стінці» у вранці 26 липня 2015 року. Офіційна версія слідства — самогубство.[7]

Крім того, за фактом смерті Ярослава поліція відкрила кримінальне провадження за статтею 115 Кримінального кодексу («умисне вбивство»).[7]

Сумніви в офіційній версії слідстваРедагувати

З початком слідства дружині Ярослава, за словами його дружини, Лариси Бабич: «Я говорила, що можу допомогти у справі, але мені не давали з нею ознайомлюватися, не надавали фото з місця злочину».[6]

Вона говорить, зокрема про:

« По-перше, з тіла мого чоловіка було знято прикраси. Це дрібнички — срібло — але їх не було. У Ярослава були затиснуті пальці рук в кулаки, поза неприродня. Підозру викликала досить широка мотузка із зав’язаним спереду вузлом, який до шиї прилягав нещільно — так сама людина повіситись не змогла б.

По-друге, це сталося в дитячій кімнаті перед великими портретами трьох власних дітей. Лучанський патологоанатом на третю добу мені почав стверджувати, що мій чоловік — збоченець і що він займався таким видом сексуального збочення як придушування (скарфінг).[6]

»

При цьому:

« Патологоанатом порадила, що якщо ти розумна жінка — не підіймай цю справу (а я не згодна із даною версією) і ми зробимо тобі послугу: прикриємо все як самогубство.

Брат Ярослава сказав: «Що ви говорите?». А патологоанатом відповіла: «Тише, тише. Я писала то, что говорили ваши же».[6]

»

На думку Лариси, ймовірні вбивці її чоловіка неспроста вирішили інсценувати самогубство саме таким екзотичним чином. Розрахунок зловмисників був простий. З одного боку, вони сподівались дискредитувати чесного і принципового громадського активіста в очах своїх побратимів, з іншого — хотіли бути впевненими в тому, що родичі загиблого відмовляться встановлювати істину, щоб не ганьбитися.

Також, за її словами, причиною смерті є навмисне вбивство[6], а мотивом вбивства стали фінансові та ідеологічні непорозуміння з керівництвом «Азову» та «Цивільного Корпусу», оскільки Ярослав мав доступ до внутрішніх фінансових документів «Азову» та «Цивільного Корпусу».[6]

Вона розповідає, що покійний чоловік був добре знайомий із нинішнім першим заступником голови Нацполіції В. Трояном, який переконував її не підіймати шуму у справі.[6]

На думку директора Інституту Практичної Політики Богдани Бабич, вірогідним вбивцею Ярослава є Сергій Коротких, на прізвисько «Боцман», з яким він мав внутрішній ідеологічний конфлікт стосовно подальшого існування та фінансування «Азову». Ця версія підкріплюється тим, що Коротких вмів зав'язувати мотузку на «морський вузол». Саме на мотузці, зав'язаній «морським вузлом», і був повішений Ярослав.[8][9]

У 2018 році Олег Однороженко Ідеологічний Референт (Ідеолог) Соціал-Національної Асамблеї звинуватив в організації вбивства Ярослава Бабича Андрія Білецького:[10]

« Невдовзі, було встановлено також факт знаходження Боцмана і Хорста у квартирі Ярослава під час вбивства. В цей же період багато колишніх «азовців» почали переповідати почуте від оточення Сєргєя Короткіх про обставини вбивства. Зокрема, стали відомими «свідчення» Юри Акадєма, який хизувався, що Боцман був «у настрої», тому вбив Ярослава порівняно швидко. Збір і співставлення інформації, що надходила у цей час, дозволили відтворити передумови та перебіг вбивства Ярослава. »

У відповідь представники партії Національний корпус звинуватили Однороженка у брехні[11].


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У власній квартирі знайшли мертвим одного з керівників штабу "Азова". ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-05-31. 
  2. Русскоязычная Украина (2014-05-14). Ярослав Бабич. Донбасс - трудный ребёнок. Процитовано 2017-05-31. 
  3. Русскоязычная Украина (2014-04-23). Ярослав Бабич. Правый сектор за объединение славян. Процитовано 2017-05-31. 
  4. а б Tania Kagui (2016-06-06). Вбивство Ярослава Бабича. Прес-конференція (частина 1). Процитовано 2017-05-31. 
  5. Maidan PressCenter (2014-08-17). Ярослав Бабич, начальник навчально-мобілізаційного центру батальйону "Азов" про бійців та батальйон. Процитовано 2017-05-06. 
  6. а б в г д е ж и Земля чи гроші — чому загинув засновник «Азова» Ярослав Бабич?. Громадське радіо (ru). 2016-08-10. Процитовано 2017-05-23. 
  7. а б Смерть Бабича, МВС і «Азов». Підводні камені справи. Радіо Свобода. Процитовано 2017-05-31. 
  8. "Азовський Рух": ручные "националисты" Авакова, Ахметова и Кремля | СЛЕД.net.ua. sled.net.ua. Процитовано 2017-05-06. 
  9. Бабич, Богдана (18.02.2016). Загадкова смерть одного з організаторів "Азова" Ярослава Бабича. 
  10. Однороженко, Олег. ВІДПОВІДЬ ВБИВЦЯМ ЯРОСЛАВА БАБИЧА. 
  11. "Азов" звинуватив Однороженка у брехні | Перший Соціальний. firstsocial.info (uk-UA). Архів оригіналу за 2018-06-14. Процитовано 2018-06-15. 

ДжерелаРедагувати