Відкрити головне меню

Ян Скарбек гербу Абданк (1661, Соколів, Руське воєводство — 2 грудня 1733, Львів) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч, Львівський латинський архієпископ з 1713 р. Представник роду Скарбків.

Ян Скарбек
Народився грудень 1661
Помер 2 грудня 1733(1733-12-02)
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Діяльність католицький священик
Посада католицький єпископ[d], deputy[d], титулярний єпископ, Catholic archbishop[d] і Єпископ-помічник
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Скарбки
POL COA Abdank.svg
Варіант гербу Абданк

БіографіяРедагувати

 
Пам'ятна дошка Яну Скарбку, катедра, Львів

Молодший син галицького каштеляна Кшиштофа Скарбка та його першої дружини Чолганської, брат галицького каштеляна Владислава. Правдоподібно, навчався у колегії єзуїтів Львова; тут 4 червня 1678 року прийняв 4 нижчі ступені свячення. Мав студії в Римі; 1 червня 1685 року в Григоріянському університеті став доктором філософії. Студіював право в Ла Сап'єнці, 18 липня 1685 отримав промоцію на доктора прав римського, канонічного.

Капланське свячення прийняв 1 листопада 1687 у Львові. Перед 1694 став кустошем Львівської катедральної капітули. 4 лютого 1695 року Константій Ліпський призначив його своїм офіціялом, генеральним вікарієм. 8 липня 1700 року брав участь в «інгресі» нового львівського архієпископа К. Ю. Зелінського, який призначив його своїми офіціялом, генеральним вікарієм. 23 березня 1703 року отрирмав препозитуру в Городку Ягайлонському.

В березні 1707 року вивезений на початку року московитами К. Ю. Зелінський листом з Києва доручив йому адміністрування Львівською архідієцезією, 3 травня капітула РКЦ вибрала його адміністратором «sede impedite». Після звістки про смерть 27 лютого 1709 в Москві К. Ю. Зелінського (визначив його виконавцем заповіту) капітула вибрала його 16 квітня вікарієм. В червні як комісар короля брав участь у виборах Яна Августиновича львівським вірменським архієпископом-коад'ютором. 16 січня 1710 року отримав у катедрі Львова вівтар, званий «Żurovinsciana», на підставі Папського рескрипту (4 липня 1710) став деканом катедральної капітули. Після смерті 7 листопада 1711 року єпископа-номінанта Миколая Поплавського за поданням короля Августа ІІ Папою Клеменсом ХІ 30 січня 1713 року був преконізований, 27 березня отримав паллій. Інгрес — 6 серпня 1713 року.

Відомий завдяки розбудові нових та реставрації старих костелів у Галичині. Сприяв:

  • передав для тимчасового греко-католикам старий костел Св. Хреста в Бучачі[1]
  • фундація кляштору бернардинів у Гвіздці (дав згоду 1719, консекрував костел 1720), тринітаріїв у Львові
  • відновленню знищених у війну господарських маєтків АБ,
  • будівництву нових костелів в Кукільниках, Козлові (тут значно збільшив упосаження, заснував Вервечкове братство)
  • будівництву нової резиденції у Львові, розбудові та реставрації резиденцій Дунаєві, Оброшині (значно постраждав від шведів у 1704 році).

Згідно заповіту, серце його мало бути похованим в костелі Кукільників.[2] Був похований 9 лютого 1734 року в Латинській катедрі Львова. В 1741 році Миколай Вижицький сприяв виготовленню, встановленню йому пам'ятної плити, яка була усунена під час реконструкції за архієпископа Вацлава Сераковського.

ПриміткиРедагувати

  1. Я. Стоцький. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів: Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0  C. 46-47
  2. З історії Кукільницького костелу

ДжерелаРедагувати