Ян Канти Стечковський

польський політик

Ян Канти Стечковський (пол. Jan Kanty Steczkowski; 16 жовтня 1862 року, Домброва-Тарновська, Австро-Угорщина — 3 вересня 1929 року, Краків, Польща) — польський державний та політичний діяч, економіст, юрист, прем'єр-міністр у 1918 році, міністр фінансів Польщі.

Ян Канти Стечковський
пол. Jan Kanty Steczkowski
Ян Канти Стечковський
Прапор
3-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
4 квітня 1918 — 2 жовтня 1918
Попередник: Антоній Поніковський
Спадкоємець: Ян Кухажевський
Прапор
1-й Міністр фінансів Королівства Польща
26 листопада 1917 — 27 лютого 1918
Попередник: посада заснована
Спадкоємець: Антоній Віяневський
Прапор
3-й Міністр фінансів Королівства Польща
4 березня 1918 — 23 жовтня 1918
Попередник: Антоній Віяневський
Спадкоємець: Йозеф Енгліч
Прапор
7-й Міністр фінансів Республіки Польща
26 листопада 1920 — 13 вересня 1921
Попередник: Інгаци Венфельд
Спадкоємець: Болеслав Марковський
Прапор
Голова Державного банку Республіки Польща
1922 — 1927
 
Партія: Національна права партія
Освіта: Віленський університет
Ягелонський університет
Народження: 27 травня 1876(1876-05-27)
Домброва-Тарновська, Австро-Угорщина
Смерть: 4 липня 1928(1928-07-04) (52 роки)
Краків, Польща
Громадянство: Польща
Віросповідання: Римо-католицька церква
Нагороди:
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

БіографіяРедагувати

Закінчив юридичний факультет Віленського та Ягеллонського університетів, де отримав ступінь доктора юридичних наук. Незабаром після закінчення він став юристом та працював у банку, був приватним адвокатом[1]. З 1899 року Стечковський обіймав керівні посади в банках Галичини. У 1901 році він увійшов до складу ради створеного у Львові Товариства сприяння розвитку польської науки[2][3]. У 1906 році Стечжковський був призначений директором австрійської тогівельно-промислової компанії у Львові. У 1915 році стає президентом Центрального Національного фонду сільськогосподарських підприємств. У 19131920 роках Стежковський є директором Національного банку у Львові. У 1915 році він стає членом Генерального комітету допомоги жертвам війни в Польщі.

Політична діяльністьРедагувати

Королівство ПольськеРедагувати

Стечковський був міністром фінансів в уряді Яна Кухажевського. Післ віставки останнього стає прем'єр-міністром уряду. Недовге головування урядом закінчується відставкою і невдовзі новим призначанням. Стежковському роблять пропозицію знову очолити Міністерство фінансів. Як міністр фінансів Стежковський зосередив свою увагу на заходах з організації казначейства, податкової адміністрації, а також фінансової системи держави[4].

Республіка ПольщаРедагувати

У 1921 році Стечковський брав участь у мирних переговорах з Радянською Росією в Ризі й підписанні Ризького мирного договору. У першому уряді Вінцентія Вітоса займає посаду міністра фінансів. У 19221927 роках Стечковський був директором польського Державного банку та Господарського банків У 1926-1927 роказ одночасно з останніми стає президент британсько-польського торгового банку Гданська.

Політичні поглядиРедагувати

Ян Стечковський був членом Національної правої партії, був поборником консервативних політичних поглядів.

СмертьРедагувати

Стечковський помер 4 липня 1928 року та був похований на Раковицькому кладовищі в місті Кракові. У жовтні 1930 року його прах перенесено в село Нагошин, де відбувся його другий похорон.

ПриміткиРедагувати

  1. Т. Бураковські Польські адвокати біографічний словник, том II, Варшава, 2007.
  2. Доповідь Департаменту Товариства сприяння розвитку науки польської мови 1901, Львів 1902.
  3. Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор 16.
  4. Т.M. Мачоровськи Хто є хто у другій Республіці. Польський видавничий дім «BGW». — Варшава, 1994.

ДжерелаРедагувати

  • Т. Бураковські Польські адвокати біографічний словник, том II, Варшава, 2007.
  • Т.M. Мачоровськи Хто є хто у другій Республіці. Польський видавничий дім «BGW». — Варшава, 1994.
  • Доповідь Департаменту Товариства сприяння розвитку науки польської мови 1901, Львів 1902.
  • Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор 16.

ПосиланняРедагувати