Відкрити головне меню

Шота Давидович Яманідзе (15 березня 1937, Тбілісі, СРСР — 15 жовтня 1971, там же) — радянський футболіст, нападник. Заслужений майстер спорту СРСР (1969).

Ф
Шота Яманідзе
Особові дані
Повне ім'я Шота Давидович Яманідзе
Народження 15 березня 1937(1937-03-15)
  Тбілісі, СССР
Смерть 15 жовтня 1971(1971-10-15) (34 роки)
  Тбілісі, СРСР
Зріст 177 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Позиція півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
1954—1967 СРСР «Динамо» (Тбілісі) 300 (65)
Національна збірна
1959 СРСР СССР (ол.) 1 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть»
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Чемпіон СРСР 1964. Тричі входив у списки кращих футболістів сезону. Один з лідерів тбіліського «Динамо» першої половини 1960-х років. Вирізнявся хорошим дриблінгом, технікою, організаторськими здібностями, винахідливістю у грі. Зіграв 1 матч за олімпійську збірну СРСР.

БіографіяРедагувати

Шота Яманідзе народився і виріс в Тбілісі, в невеликому дворі по вулиці Варціхській (Чугуретський район) він робив перші кроки у футболі. Серед однолітків він помітно виділявся своїм технічним арсеналом, виробленим щоденною грою із сусідськими хлопчаками. Футбол з дитинства притягував його і він вирішив вступити до спеціалізовану 35-ту футбольну школу. Батьки були не в захваті від вибору сина, але його завзятість зрештою взяла верх і він вступив в 35-ту школу. У старших класах Шота вже грав в першій команді 35-ї школи.

У 1953 році його помітив ветеран тбіліського «Динамо» Арчіл Кікнадзе і запросив до юнацької збірної Грузії. Шота вручили капітанську пов'язку і в тому році капітан збірної Грузії разом з командою завоював перше місце серед юнацьких збірних команд СРСР. На нього відразу ж звернули увагу фахівці футболу.

У 1954 році Борис Пайчадзе, що в той час займав пост старшого тренера тбіліського «Динамо», запропонував Шота перейти в «Динамо». В результаті цього учень десятого класу 35-ї футбольної школи став членом команди тбіліського «Динамо». Його дебют в головному футбольному клубі Грузії відбувся 14 серпня 1954 року в матчі з київським «Динамо», в якому Яманідзе виступав на місці лівого крайнього нападника. Зустріч закінчилася внічию. У 1955 році, закінчивши школу на золоту медаль, Яманідзе продовжив вчитися в ДПІ на будівельному факультеті.

Треба відзначити той фактор, що прихід в «Динамо» Яманідзе збігся з кризою в грузинському футболі. В основному він був викликаний зміною поколінь. До цього додалася і щорічна зміна старших тренерів «Динамо», за п'ять футбольних сезонів (1954—1958). В команді змінилося чотири тренера: Пайчадзе, Жорданія, Джеджелава і Соколов. З них тільки Гайозу Джеджелаі вдалося попрацювати з командою два сезони (1956—1957). За ці роки команда «Динамо» в чемпіонаті СРСР два рази займало 9-е місце, два рази 8-е, і один раз 7-е. Для команди «Динамо», яка була чотириразовим срібним і чотириразовим бронзовим призером чемпіонатів СРСР, цей п'ятирічний відрізок часу можна вважати смугою невдач.

У 1959 році тбіліське «Динамо» повернулося до когорти найсильніших. Повернувся в команду видатний грузинський тренер Андро Жорданія. Перейшов в «Динамо» з московського «Локомотива» Заур Калоєв. Жорданія зробив ряд перестановок в команді. Шота Яманідзе блискуче виконував роль лівого півзахисника. Того року тбіліське «Динамо» перемогло на виїзді таких незручних суперників, як донецький «Шахтар», московські команди ЦСКА, «Динамо», «Спартак», в Куйбишеві — «Крила Рад». Тбіліське «Динамо» в п'ятий раз стало бронзовим призером СРСР. Для Шота Яманідзе це була перша бронзова медаль.

31 жовтня 1960 року Шота зіграв у фіналі Кубка СРСР проти московського «Торпедо». За 20 секунд до кінця овертайму за рахунку 3:3 Валентину Іванову вдалося забити четвертий гол і «Торпедо» завоювало Кубок. При цьому Шота Яманідзе грав усі 120 хвилин з новокаїновою блокадою, але, тим не менш, він провів його на високому рівні. Шота не вдалося потримати Кубок у своїх руках, але через чотири роки, «Динамо» (Тбілісі) взяло реванш у московського «Торпедо» в Ташкенті і завоювало звання чемпіонів СРСР. Але до цього, у 1962 році тбіліське «Динамо» повторило успіх 1959 року і стало бронзовим призером. Шота Яманідзе отримав другу бронзову медаль. Через рік Шота одружився на тбіліській дівчині Тоджині Монцелідзе. У них народилося двоє дітей — старша Ірина і молодший Дато.

1964 року доля чемпіона СРСР вирішувалася на нейтральному полі ташкентського стадіону «Пахтакор» у зустрічі тбіліського «Динамо» і московського «Торпедо». Динамівці перемогли з рахунком 4:1 і вперше стали чемпіонами СРСР. У цьому матчі удостоїлась похвали була пара хавбеків — капітан команди Шота Яманідзе і Георгій Січінава.

1967 рік був останнім роком виступів Шота Яманідзе. Цього року тбіліське «Динамо» посіло третє місце і Шота до своєї чемпіонської медалі і двох бронзових додав третю бронзу.

Загтнув Шота Яманідзе 15 жовтня 1971 року, ставши жертвою автокатастрофи[1]. Йому було 34 роки.

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати