Яловичі

село в Рівненській області, Україна

Я́ловичі — село в Україні, у Ярославицькій сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 202 особи.

Костел у Яловичах
село Яловичі
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Тер. громада Ярославицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56040370100023868 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1147
Населення 202
Площа 10,37 км²
Густота населення 19,48 осіб/км²
Поштовий індекс 35112
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°38′58″ пн. ш. 25°23′24″ сх. д. / 50.64944° пн. ш. 25.39000° сх. д. / 50.64944; 25.39000
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Місцева влада
Адреса ради 35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Ярославичі, вул.Садова,7а
Карта
Яловичі. Карта розташування: Україна
Яловичі
Яловичі
Яловичі. Карта розташування: Рівненська область
Яловичі
Яловичі
Мапа
Мапа

CMNS: Яловичі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Географія

ред.

Через село тече річка Тишиця, права притока Стиру.

До 2017 село відносилося до Ярославицької сільської ради, віддалене від Ярославич на 5 км. Від 2017 у складі Ярославицької сільської громади

Історія

ред.

Назву село отримало від слова "яловник" (молодняк). Вважають, що тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича (1169 р.), який жив у Ярославичах.

У XVII ст. у Яловичах був збудований домініканський костел. Матеріали на його зведення брали із оборонного замку, що розвалився.

Яловичі згадуються в акті від 1545 р. в описанні Луцького замку, в числі городень якого значиться "городня князя Крокотки Яловицького з Біловичів".

Ще раз воно як володіння князя Якова Крокотки Яловицького згадується в акті від 10 листопада 1564 р. в духовному заповіті князя із розподілом його володінь: Яловичів, Ворсина, Чекна, Котелева.

В акті від 30 грудня 1565 р. Князь Михайло Ружинський скаржиться про напад на його квартиру в с. Яловичі селян пані Федори Требуховської.

16 жовтня 1566 р. надходить скарга луцького земського писаря Михайла Коретинського про пограбування його селян і захоплення у них рогатої худоби селянами князя Івана Масальського в Яловицькому лісі.

25 травня 1569 р. вийшов універсал Сигизмунда Августа про приєднання землі Волинської до корони Польської. Король, погрожуючи конфіскацією володінь, повелів дворянам згодитися на приєднання і підтвердити згоду присягою. В списках обивателів Луцького повіту, які присягнули, значаться - "княгиня Авдотя Яловицька та Дмитро Долматович з Яловичів".

На кінець XIX століття Яловичі мали церкву во ім'я Святого Апостола та Євангелиста Луки. Збудована вона 1858 р. на кошти прихожан. Церква була дерев'яною з такою ж дзвіницею. В приписному селі Ворсин на цвинтарі знаходилася каплиця. Коли вона зведена – невідомо. Відновлена селянами у 1882 р. Дерев'яна. Престолу в ній нема. Було декілька церковних книг. Церковної землі: орна – 19 дес. 1944 саж., сінокосів – 2 дес. 1488 саж., під пасовищем – 2 дес. На ці землі документи зберігалися в Дубенських земських актах. Крім того, біля межі із с. Чекно знаходилася земля, яка належала церкві: орної – 9 дес. 1350 саж., сінокосів – 3 дес. 166 саж. Документи на цю землю з 1800 р. хранилися у церкві. Дворів – 20, прихожан – 173.

Був у селі римо-католицький костел, приписаний до Луцького римо-католицького собору. Костел збудовано 1669 року Самуелем-Долматом -Іссайковським, власником Яловичів. На поч. ХХ ст. мав занедбаний стан і потребував ремонту.

З народних переказів відомо, що через цей край вів козаків на Берестечко Богдан Хмельницький. То була неординарна людина. Не часто окремі особи так вирішально визначали хід епохальних подій у країні, як це зробив Хмельницький. Прах славного сина України, творця Української Козацької Республіки, з його волі, покоїться у Суботові. А останки багатьох побратимів лежать у нашій землі. Одним з таких місць поховань козаків є кургани в Яловичах. Старожили розповідають, що тут могил-курганів було декілька. Донині збереглися тільки дві.

На сьогоднішній день село розвивається. Тут діє початкова школа, медпункт, клуб, магазин. Село газифіковане. На початку 2000-х років фермерством займався Іларіон Могильчук, який орендував  орної землі, а з 2007 року функціонує сільгосппідприємство «Яловицька агротехнологія», господарями якого є українська козацька сім’я Любов та Генрі Біренс. Вони орендують  землі.

З ініціативи господарів «Яловицької агротехнології» в селі проводяться загальнорайонні мистецькі свята: свято Матері, Івана Купала та інші. Саме Любов та Генрі Біренс відновлюють козацький дух не тільки в рідному селі, а й у всій Млинівщині. На свята запрошується багато гостей, артистів. Серед них козаки «Волинської Січі Війська Запорізького», які гарматним пострілом сповіщають про початок свят, а ще традиційним козацьким кулішем частують усіх присутніх. Дворів у селі-57. Населення-202 особи. На торжествах завжди присутня людина, яку вважають справжнім патріотом Волинського краю. Це уродженець села, заслужений діяч мистецтв України, професор С. Ф. Мельничук. Історію села Яловичі зібрав і упорядкував Андрій Схаб 2013 рік.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Ярославицької сільської громади[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Млинівського району, село увійшло до складу Дубенського району[2].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 201 99.5%
російська 1 0.5%
Усього 202 100%

Пам'ятки

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

ред.

Посилання

ред.