Яловичі

Я́ловичі — село в Україні, в Млинівському районі Рівненської області. Населення становить 202 особи.

село Яловичі
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район/міськрада	Млинівський район
Рада/громада	Ярославицька сільська рада
Код КОАТУУ	5623889806
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1147
Населення	202
Площа	10,37 км²
Густота населення	19,48 осіб/км²
Поштовий індекс	35112
Телефонний код	+380 3659
Географічні дані
Географічні координати	50°38′58″ пн. ш. 25°23′24″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	188 м
Місцева влада
Адреса ради	35112, Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Ярославичі, вул.Садова, 7а, тел. 78-5-31
Карта
Яловичі
Яловичі
Мапа

Географія

Через село тече річка Тишиця, права притока Стиру.

Село відноситься до Ярославицької сільської ради, віддалене від Ярославич на 5 км.

Історія

Щодо назви села, то воно одержало її від слова "яловник" (молодняк). Вважають, що тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича (1169 р.), який жив у Ярославичах.

У XVII ст. у Яловичах був збудований домініканський костел. Причому, матеріали на його зведення брали із оборонного замку, що розвалився.

Село Яловичі згадується в акті від 1545 р. в описанні Луцького замку, в числі городень якого значиться "городня князя Крокотки Яловицького з Біловичів". Ще раз воно як володіння князя Якова Крокотки Яловицького згадується в акті від 10 листопада 1564 р. в духовному заповіті князя із розподілом його володінь: Яловичів, Ворсина, Чекна, Котелева. Акт від 30 грудня 1565 р. Князь Михайло Ружинський скаржиться про напад на його квартиру в с. Яловичі селян пані Федори Требуховської, побиття його слуг на грабіж майна.

16 жовтня 1566 р. надходить скарга луцького земського писаря Михайла Коретинського про пограбування його селян і захоплення у них рогатої худоби селянами князя Івана Масальського в Яловицькому лісі.

25 травня 1569 р. вийшов універсал Сигизмунда Августа про приєднання землі Волинської до корони Польської. Король, погрожуючи конфіскацією володінь, повелів дворянам згодитися на приєднання і підтвердити згоду присягою. В списках обивателів Луцького повіту, які присягнули, значаться - "княгиня Авдотя Яловицька та Дмитро Долматович з Яловичів".

На кінець XIX століття Яловичі мали церкву во ім'я Святого Апостола та Євангелиста Луки. Збудована вона 1858 р. на кошти прихожан. Церква була дерев'яною з такою ж дзвіницею. В приписному селі Ворсин на цвинтарі знаходилася каплиця. Коли вона зведена – невідомо. Відновлена селянами у 1882 р. Дерев'яна. Престолу в ній нема. Було декілька церковних книг. Церковної землі: орна – 19 дес. 1944 саж., сінокосів – 2 дес. 1488 саж., під пасовищем – 2 дес. На ці землі документи зберігалися в Дубенських земських актах. Крім того, біля межі із с. Чекно знаходилася земля, яка належала церкві: орної – 9 дес. 1350 саж., сінокосів – 3 дес. 166 саж. Документи на цю землю з 1800 р. хранилися у церкві. Дворів – 20, прихожан – 173.

Був у селі римо-католицький костел, приписаний до Луцького римо-католицького собору.

З народних переказів відомо, що через цей край вів козаків на Берестечко Богдан Хмельницький. То була неординарна людина. Не часто окремі особи так вирішально визначали хід епохальних подій у країні, як це зробив Хмельницький. Прах славного сина України, творця Української Козацької Республіки, з його волі, покоїться у Суботові. А останки багатьох побратимів лежать у нашій землі. Одним з таких місць поховань козаків є кургани в Яловичах. Старожили розповідають, що тут могил-курганів було декілька. Донині збереглися тільки дві.

На сьогоднішній день село розвивається. Тут діє початкова школа, медпункт, клуб, магазин. Село газифіковане. На початку 2000-х років фермерством займався Іларіон Могильчук, який орендував  орної землі, а з 2007 року функціонує сільгосппідприємство «Яловицька агротехнологія», господарями якого є українська козацька сім’я Любов та Генрі Біренс. Вони орендують  землі.

З ініціативи господарів «Яловицької агротехнології» в селі проводяться загальнорайонні мистецькі свята: свято Матері, Івана Купала та інші. Саме Любов та Генрі Біренс відновлюють козацький дух не тільки в рідному селі, а й у всій Млинівщині. На свята запрошується багато гостей, артистів. Серед них козаки «Волинської Січі Війська Запорізького», які гарматним пострілом сповіщають про початок свят, а ще традиційним козацьким кулішем частують усіх присутніх.

На торжествах завжди присутня людина, яку вважають справжнім патріотом Волинського краю. Це заслужений діяч мистецтв України, професор С. Ф. Мельничук. Яловичани гордяться ним, адже Станіслав Филимонович – уродженець села.

Дворів у селі – 57. Населення – 202 осіб.

Пам'ятки

• Заплава річки Стир — гідрологічний заказник місцевого значення

Див. також

• Яловицькі (Єловицькі).

Крокотки-Яловицькі (Кропотки-Яловицькі) — князівський рід, що походив зі смоленської гілки Рюриковичів. У 2-й половині 15 ст. князь Іван Дмитрович Кропотка отримав від короля польського і великого князя литовського Казимира IV Ягеллончика привілей на села Яловичі, Ворсин, Чекня та Котелів у Луцькому повіті Волинської землі, які перед тим тримала «княгиня Свидригайлова». Від назви першого з цих сіл нащадки князя почали йменуватися Яловицькими, а вже їхні наступники додали до родового прізвища приставку ("придомок") – Кропотки (Крокотки). Син Івана Дмитровича – Василь Іванович К.-Я. (р. н. невід. – п. після 1534), згідно з описом війська Великого князівства Литовського 1528, мав виставляти зі своїх володінь на воєнну потребу 2 вершників (це повідомлення свідчить про те, що в нього було на той час 48 димів підданих; у порівнянні з числом підданих, приписаних до маєтків ін. представників князівських родів, осілих на Волині, це досить небагато). Синами Василя К.-Я. і його дружини Овдоті Олехнівни Козинської були князі Яків Васильович та Трохим Васильович. Після смерті 1564 старшого з братів – Якова – рід К.-Я. "по мечу" вигас, а всі родові володіння успадкували його зяті кн. Михайло Ружинський, Дмитро Долматович-Ісайковський, Василь Привередовський, Григорій Данилевич Слуцький (родоначальник Чеконських) та Степан Руси-нович-Берестецький.

Відомою волинською панською фамілією були Яловицькі (Єловицькі), які мали ін. походження, ніж представники князівського роду Крокоток-Яловицьких. Історію села Яловичі зібрав і упорядкував А. Схаб Луцьк 2013 рік.

Джерела

• Jałowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — Т. III : Haag — Kępy. (пол.).— S. 387-388. (пол.)

Посилання

• Цинкаловський Олександер. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Т. 2. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1986. зібрав і упорядкував А. Схаб Луцьк 2013р.
• Погода в селі Яловичі