«Если» (з рос. — «Якщо») — російський журнал фантастики, виходить з 1991 по 2013[2] и з 2015 по 2016 рік. Публікує науково-фантастичні і фентезійні оповідання та повісті російських та зарубіжних авторів, футурологічні статті, рецензії на які вийшли жанрові книги і фільми, жанрові новини і статті про видатних особистостей, стани і напрямки розвитку фантастики.

Если
рос. Esli[1]
укр. Якщо
Країна видання Росія Росія
Тематика фантастика
Періодичність виходу 6 разів на рік
Мова російська
Адреса редакції Санкт-Петербург, Лермонтовський пр. 1/44, літ. «Б»
Головний редактор Микола Ютан
Видавець ЗАТ «Корвус», фонд «Енциклопедія»
Засновано 1991
Дата закриття 2016
Обсяг 256—304 сторінки (з 1996)
Наклад 10000 (з 2015) примірників
ISSN-L 1680-645X
ISSN 1680-645X

esli.ru

Історія

ред.

Журнал заснований в 1991 рік у ще за часів СРСР. У 1991 році вийшов тільки перший номер. У 1992 рік у вийшло 4 номери, далі журнал виходив майже щомісяця, лише іноді в здвоєному вигляді. Спочатку журнал позиціонувався як журнал фантастики та футурології, причому фантастики зарубіжної, такої, яка раніше не публікувалася. «У нашому журналі будуть публікуватися тільки не видані в СРСР твори зарубіжних письменників-фантастів» — говорить вітання до читачів в № 1 за 1991. Однак уже в № 3 (18) за 1994 року було дано анонс публікацій російських письменників. «Судячи з усього, в доступному для огляду майбутньому „Если“ так і залишиться єдиним щомісячним журналом фантастики, а тому просто зобов'язаний стежити за поточним російським літературним процесом». Журнал «Если», № 3 (18) 1994, а в № 8 (22) за 1994 рік була опублікована розповідь-мініатюра Олександра Сілецького «День гри» і далі твори російських авторів публікувалися майже в кожному номері. «Ювілейні» № 6 (100) за 2001 рік та № 10 (200) за 2009 рік повністю складаються з творів російських авторів.

З № 5 (41) за 1996 рік разом зі зміною формату з обкладинки зникло слово «футурологія» і поступово зійшли нанівець футурологічні статті та новини. З 2015 року футурологічні статті знову публікуються.

Поточний віковий рейтинг журналу «12+». У 2012 році № 10 і № 11 були відзначені рейтингом «16+». У більш ранніх номерах велика частина матеріалів відповідає рейтингу «12+», деякі матеріали — «16+».

З 1991 по 1996 — старий формат

ред.

З 1991 року по № 4 (40) за 1996 рік журнал виходив у видавничому домі «Московские новости» в форматі А4 на газетному папері з чорно-білими ілюстраціями і обсягом 96 сторінок.

Журнал був організований за аналогією з ходом наукового дослідження. Фантастичні оповідання, повісті та романи публікувалася з тегами «Мотив», «Завдання», «Збір даних», «Умови», «Гіпотеза», «Експеримент» і «Результат», іноді — «Корекція», після якої могли слідувати ще один «Експеримент» і «Результат». Після фантастичного твору в більшості випадків слідувала науково-популярна стаття, тематика якої перетиналася з елементами твори. Таким чином з фантастичних творів і статей вишиковувалося футурологічне дослідження.

До № 7 (21) за 1994 рік тираж журналу становив від 75 до 150 тис. Примірників, далі поступово знижувався від 50 до 20 тис. Примірників.

Журнал друкувався в ІПК «Московська правда».

З 1996 по 1998 — формат з кольоровим «Відеодромом»

ред.

З № 5 (41) за 1996 рік журнал видавався видавничим домом «Улюблена книга» в «кишеньковому» форматі А5, на крейдованому папері з кольоровим розділом «Відеодром» в кінці номера[3].

Організація журналу була змінена — теги футурологічного дослідження зникли, проза перестала бути організованою в певному порядку. Зміст було упорядковано за рубриками, забезпеченими піктограмами — спочатку перераховувалася фантастична проза — романи, повісті, оповідання, потім публіцистика, критика і так далі. Відразу після зміни формату обсяг журналу становив 260—280 сторінок. Однак вже до № 1 (49) за 1997 рік журнал досяг рівня 304—320 сторінок (про що перші півроку свідчив значок на обкладинці).

З № 6 (42) за 1996 рік у журналу з'явився номер ISSN 0136-0140 0136-0140. З № 7 (55) за 1997 рік зміст журналу став двохсторінковим з короткими редакційними анотаціями до творів і статей. З № 10 (58) за 1997 рік журнал знову виходить на газетному папері.

Журнал друкувався General Press Publication SA. C № 4 (64) за 1998 рік — в Словаччині за сприяння фірми Discovery. Тираж — 20 тис. примірників.

З 1999 по 2012 — формат без кольорових сторінок

ред.

Журнал витримав кризу 1998 року, але не без труднощів: з № 10 (70) за 1998 рік тираж був скорочений до 10 тис. Примірників, розділ «Видеодром» позбувся кольору, два номери було випущено здвоєними — № 11-12 (71) за 1998 рік та № 1-2 (72) за 1999 рік.

До № 5 (75) за 1999 рік журнал друкувався на «Ярославському поліграфічному комбінаті», № 7 (77) та № 8 (78) — у друкарні «Вікторія-Принт». З № 9 (79) журнал друкується на «Красногорський друкарні» і «Чеховському поліграфічному комбінаті».

До кінця 2002 рік а тираж піднявся до рівня 14 тис. Примірників і залишався таким протягом майже 10 років. З № 3 (229) за 2012 рік тираж становив 11-12 тис. Примірників. Поточний ISSN 1680-645X 1680-645X з'явився, починаючи з № 1 (167) за 2007 рік. C № 10 (104) за 2001 рік четверта сторінка обкладинки журналу містить штрихкод 9771680645003 за стандартом ISSN, а з 2006 року штрихкод доповнювався номером журналу в форматі ГГМММ.

Закриття у 2012 році

ред.

Наприкінці 2012 року журнал був закритий видавництвом ТОВ «Сова-фільм», яке вирішило відмовитися від нього[4], так як у журналу зникла поштова підписка, що давала 5000 передплатників, і журнал став збитковим[5].

29 жовтня 2012 рік а Едуард Геворкян повідомив про завершення роботи редакції журналу[6].

В останньому № 12 (238) за 2012 рік на 288 сторінці наведено звернення головного редактора до читачів про закриття журналу, а також коментар від редакції.

На жаль, все в нинішньому році зійшлося в фокусі: і рішення видавця, і диктат фірм-розповсюджувачів, і зростаюча безкоштовна роздача «Если» в Мережі, і масовий викид на ринок різного роду «читалок». Але якщо з першими двома обставинами редакція все-таки могла б упоратися, то впоратися з останніми нам не під силу. … І вже не від імені головного редактора, який придумав, створив і протягом двадцяти років випускав журнал, а від імені самого «Если» я не прощаюся з вами, але кажу вам: До побачення.

— Олександр Шалганов

У січні 2013 рік а офіційний сайт був закритий на реконструкцію і на ньому було вивішено оголошення про пошук нового видавця. У вересня 2013 Дмитро Байкалов в своєму блозі повідомив[7], що переговори з різними організаціями про відродження журналу поки нічого не дали.

На XVI конгресі «Мандрівник» основною темою стало обговорення відродження журналу фантастики на базі «Если», але з поверненням футурологічного блоку[8].

Відродження журналу в 2015 році

ред.

У квітня 2015 на сайті журналу і в блозі Дмитра Байкалова[9][10] з'явилося повідомлення, що журнал відроджений і його новий випуск (№ 1 (239) за 2015 рік) вже відправлений в друкарню. Презентація виходу відродженого журналу відбулася на фестивалі Єврокон 2015 Санкт-Петербурзі. У червні-липні перший номер був доставлений передплатникам.

Під впливом спонсора, компанії РВК[11], концепція журналу змінилася. «Если» з альманаху художніх творів перетворився на літературно-критичне видання з фантастики та футурології. За словами комерційного директора «Если» Олександра Кривцова, журнал збитковий і існує на гроші спонсора — будівельної компанії.

Журнал виходить форматі А5 з кольоровими ілюстраціями та оформленням. Матеріали в номері розділені на 3 частини — «Минуле», «Справжнє» і «Майбутнє». Кожна частина містить художні твори, а також історичні, аналітичні або футурологічні статті. Рецензії, новини і «Видеодром» розташовані в частині «Справжнє».

Періодичність журналу знижена до 6 номерів на рік. У 2015 році випущено 5 номерів, № 1 (239) за 2015 рік позначений на обкладинці як «березень-квітень-2015», однак подальші номери не мають прив'язки до місяцях.

Обсяг журналу 256 сторінок, наклад 10 тис. Примірників. Друкується в друкарнях «МДМ-принт» (№ 1), МСТ (№ 2, № 3), Типографський комплекс «Девіз» (№ 4, № 5). Номер ISSN 1680-645X збережений, однак штрихкод змінений на 9771680645102 зі збереженням доповнення, що кодує порядковий номер журналу. Свідоцтво про реєстрацію ЗМІ ПІ № ФС77-61630 від 07 травня 2015 року[12].

Поширення

ред.

З 1993 рік а журнал розповсюджувався по підписці на території Росії, України, Білорусі і Казахстану. У роздріб надходив в обмеженій кількості — переважно в торговельну мережу Москви, Московської області, Санкт-Петербург а; з 2001 року — Харкова.

Надходження в роздрібний продаж зазвичай відбувалося в останніх числах місяця, що передує титульному місяця журналу.

З жовтня 2015 року журнал розповсюджується за передплатою через офіційний сайт [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.]. З 2016 рік а крім підписки через сайт, «Роспечать» і «Пресу Росії»[13] плануються роздрібні продажі.

Зміст

ред.

Типове зміст номера журналу:

  • 1-2 повісті;
  • 4-7 оповідань;
  • 3-6 рецензій на фільми, що вийшли в російському прокаті;
  • 5-10 односторінкових рецензій на недавно опубліковані в Росії книги;
  • 1-3 розширених рецензій на опубліковані книги;
  • «Курсор» — жанрові новини;
  • Статті (мемуари, публіцистика, полеміка);
  • «Персоналії» — відомості про авторів прозових творів номера.

Зрідка замість повістей публікувався роман (в скороченому вигляді або з розбивкою на дві частини).

Деякі номери є тематичними, хоча це не оголошується безпосередньо, наприклад, № 6 (172) за 2007 рік — альтернативна історія і паралельні світи, № 3 (181) за 2008 рік — медицина, № 8 (186) за 2008 рік — міська фентезі, № 10 (212) за 2010 рік — ксенофантастика. Тематичні номера позначалися в змісті в 1994—1996 роках.

У 2015 році всі номери тематичні, тема позначена на обкладинці. № 1 — «Космос», № 2 — «Місто майбутнього», № 3 — «Люди і роботи», № 4 — «Біотех для людей», № 5 — «Розум у Всесвіті»[14].

З 1997 по 2008 рік проводилося голосування «Приз читацьких симпатій» за творами, які вийшли в цьому році в журналі і в Росії взагалі. Підсумки голосування були основою для премії «Сигма-Ф».

Конкурс «Альтернативна реальність»

ред.

Починаючи з № 11-12 (25) за 1994 рік раз на півроку журнал проводив конкурс «Альтернативна реальність» — публікувався кращий присланий в редакцію розповідь від автора-початківця. До 1998 рік а надіслані роботи попередньо відбиралися Московським клубом любителів фантастики, редакція вибирала переможця з 3-4 фіналістів. Одним з переможців конкурсу став Михайло Тирін, чий дебютний розповідь «Малі можливості» був опублікований в № 7 (43) за 1996 рік.

Конкурс «Банк ідей»

ред.

Раз на рік, з 1995 до 2006 рік, журнал проводив конкурс «Банк ідей» — читачі намагалися розгадати задум або розв'язку оповідання з його початку або короткому переказу. Конкурс був згорнутий в № 4 (158) за 2006 рік у зв'язку зі зниженням інтересу читачів.

З № 10 (200) за 2009 рік конкурс був відновлений, проте тепер читачам потрібно було запропонувати кінцівку ще не завершеного розповіді. У свою чергу, автор оповідання «зобов'язується уважно вивчити всі оригінальні НФ-ідеї і завершити розповідь відповідно до тієї, яка здасться йому найбільш цікавою». На лютий 2011 року конкурс в новому вигляді проводився один раз.

Творча рада

ред.

При журналі організований творчий рада, який бере активну участь у формуванні номерів. Вперше рада наведено в № 1 (61) за 1998 рік. Поточний склад ради:

Раніше до складу ради також входили:

Призи та премії

ред.

Журнал був організатором щорічного Московського форуму фантастики, засновником призу читацьких симпатій «Сигма-Ф»[15] та співзасновником премії критиків «Філігрань»[16].

У 2004 році журнал спільно з агентством новин «IMA-press» виступив засновником Меморіальної премії імені Кіра Буличова, яка вручається за результатами голосування професійного журі, що складається з письменників, критиків і журналістів.

У 2000 році на «Євроконі» журнал «Если» був визнаний кращим періодичним виданням фантастики в Європі.

Примітки

ред.
  1. The ISSN portalParis: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 1680-645X
  2. Прекратил своё существование журнал фантастики «Если». fantnews.ru. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  3. «Журнал розширив критичну рубрику і придбав новий розділ, цілком присвячений кінофантастиці, який буде друкуватися на кольоровій вкладці. … В іншому ж „Если“ залишається вірним своїй літературній спрямованості: знайомство читача з новітньою зарубіжною фантастикою і творами, що стали класикою жанру». Звернення редакції, № 5 (41) за 1996 рік, с. 2
  4. lem_tolstoy (18 червня 2012). О журнале "Если". lem_tolstoy. Процитовано 20 вересня 2016.
  5. журнал "Если" закрывается. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 20 вересня 2016.
  6. Едуард Геворкян, Апологія «Если» [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.], 29 жовтня 2012.
  7. Байкаловwrote, Дмитрий; 12:32:00, 2013-09-13 12:32:00 Дмитрий Байкалов zurzmansor 2013-09-13. Про "Если". Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 20 вересня 2016.
  8. Дмитро Байкалов, Мандрівник. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 18 вересня 2016.
  9. Журнал Если. Фантастика и Футурология. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  10. Дмитро Байкалов, «Поїхали!». Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 3 березня 2024.
  11. Чи є майбутнє у журналу фантастики? Круглий стіл з представниками журналів «Если» і «Полудень»
  12. печатное СМИ журнал Если. Фантастика и Футурология. comobzor.ru. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  13. Преса Росії, Підписка на журнал «Если. Фантастика и Футурология». Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.
  14. Офіційне співтовариство журналу в facebook
  15. Премия «Сигма-Ф». Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.
  16. Премия «Филигрань». Архів оригіналу за 29 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.

Посилання

ред.

Офіційні ресурси «Если»

ред.

Про журнал на інших ресурсах

ред.