Стругацький Борис Натанович

російський письменник, сценарист, перекладач

Борис Стругацький
Boris Strugatsky Seminar 20060109 02.jpg
Псевдо С. Витицкий
Народився 15 квітня 1933(1933-04-15)
Ленінград, Росія
Помер 19 листопада 2012(2012-11-19) (79 років)
Санкт-Петербург, Росія
·пневмонія
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність письменник, сценарист
Alma mater математико-механічний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd
Мова творів Російська
Роки активності 1958—2012
Жанр фантастика
Батько Стругацький Натан Залманович
Брати, сестри Стругацький Аркадій Натанович
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація)
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Сайт: rusf.ru/abs/

CMNS: Стругацький Борис Натанович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Борис Натанович Стругацький (15 квітня 1933, Ленінград — 19 листопада 2012, Санкт-Петербург) — російський письменник, сценарист, перекладач, який створив у співавторстві з братом Аркадієм Стругацьким кілька десятків творів, які стали класикою сучасної наукової та соціальної фантастики. Після того, як в 1991 році помер А. Н. Стругацький, опублікував два самостійних романи.

БіографіяРедагувати

Борис Стругацький народився 15 квітня 1933 року в родині вихідців з України, а саме Чернігівської губернії (зараз — це відповідно Чернігівська та Сумська області). Предки батька Стругацьких походять з Херсонської губернії, а матері — з Полтавської губернії. Місце народження письменника — Ленінград, де його батько Натан Залманович Стругацький був тільки що призначений науковим співробітником Державного Російського музею. Мати Бориса, Олександра Іванівна Літвінчева, була вчителькою, викладала російську літературу в тій же школі, де навчався Борис, після війни удостоєна звання «Заслужений вчитель УРСР» і нагороджена орденом «Знак Пошани».

Під час Німецько-радянської війни сім'я Стругацьких виявилася в обложеному Ленінграді, причому через хворобу Бориса в січні 1942 р. Аркадій і Натан Залманович Стругацькі відправилися в евакуацію одні. Тільки в 1943 р. старшому братові Аркадію вдалося вивезти матір і брата Бориса в селище Ташла Оренбурзької (тоді — Чкаловської) області. У Ленінград вони повернулися в 1945 р. У 1950 році закінчив школу зі срібною медаллю і збирався вступати на фізичний факультет Ленінградського державного університету, проте прийнятий не був. Тоді він подав документи на математико-механічний факультет, який закінчив у 1955 році за спеціальністю «астроном».

Після закінчення університету вступив до аспірантури Пулковської обсерваторії, однак не захистив дисертацію, тема якої виявилася розкрита ще в 1942 році за кордоном. Потім Б. Стругацький працював на лічильній станції Пулковської обсерваторії інженером-експлуатаційників по лічильно-аналітичних машин. У 1960 р. взяв участь в геодезичній і астрокліматичній експедиції на Кавказі, в рамках програми пошуку місця для установки Великого телескопа АН СРСР.

З 1964 року — професійний письменник, член Спілки письменників СРСР. Ще кілька років пропрацював у Пулківській обсерваторії на півставки. З 1972 року — керівник Ленінградського семінару молодих письменників-фантастів (згодом став відомий як «семінар Бориса Стругацького»), на цій посаді змінив іншого відомого фантаста Іллю Варшавського.[2]

У 1974 році залучався як свідок у справі Михайла Хейфеца, якому інкримінували ст. 70 КК РРФСР (Антирадянська агітація і пропаганда).

Засновник премії «Бронзовий равлик». З 2002 року засновник та беззмінний головний редактор журналу «Полудень. XXI століття». Зі смертю Бориса Стругацького і премія і журнал припинили існування[3].

Був одружений з Аделаїдою Андріївною Карпелюк, з якою познайомився в студентські роки під час навчання в ЛДУ. Син Андрій (народився в 1959 році).

Борис Натанович був відомий як пристрасний філателіст, що знайшло відображення в його творчості.

Помер 19 листопада 2012 від пневмонії в лікарні імені Алмазова в Санкт-Петербурзі.

Прощання пройшло 23 листопада в Петербурзі, після чого тіло кремували, а прах розвіяли над Пулковськими висотами.

НагородиРедагувати

Разом зі своїм братом Аркадієм Борис був удостоєний багатьох російських і міжнародних премій: став володарем нагород «Аеліта», «Велике Кільце», премії імені Жюля Верна (Швеція), призу «За незалежність думки» (Велика Британія), «Мандрівник» (Росія).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати