Якубович Петро Пилипович
Петро Пилипович Якубович (22 жовтня (3 листопада) 1860, Валдайський повіт, Новгородська губернія — 17 березня (30 березня) 1911, Виборзький район (Санкт-Петербург) — революціонер-народоволець, письменник (поет і перекладач), за висловом Михайла Ольминського «могіканин російського народництва».
| Якубович Петро Пилипович | |
|---|---|
| рос. Пётр Филиппович Якубович | |
 | |
| Псевдо | L. Mel'šin[1], Matvej Ramšev[1] і P. F. Grinevič[1] |
| Народився |
22 жовтня (3 листопада) 1860 Валдайський повітd, Новгородська губернія, Російська імперія |
| Помер |
17 (30) березня 1911 (50 років) Udelnayad, Staroderevensk Volostd, Санкт-Петербурзький повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Поховання | Літераторські мостки |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | журналіст, поет, письменник, політик, перекладач, літературний критик |
| Alma mater | Q28666798? |
| Знання мов | російська |
| Жанр | поезія і белетристика |
| Брати, сестри | Q58664358? |
Біографія ред.
У 1870 році вступив в Новгородську гімназію. Закінчивши гімназію в 1878 році вступив на історико-філологічний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету, який закінчив з відзнакою в 1882 році зі ступенем кандидата.
З 1878 року співпрацював в журналах «Дело», «Слово», «Вітчизняні записки». У 1882 році вступив в петербурзьку організацію «Народної волі», з 1883 року був одним з лідерів руху народовольців.
Арештований в Санкт-Петербурзі 15 (27) листопада 1884 року і поміщений у в'язницю Трубецького бастіону Петропавловської фортеці, де пробув близько 3-х років. Петербурзьким військовим судом по процесу 21-го (справа Лопатина, Салова, Конашевича) 5 (17) червня 1887 засуджений до смертної кари. Через три тижні вирок замінили на 18 років каторги. Відбував на карійській каторзі, куди прибув 20 лютого (3 березня) 1888 року. З 1890 року в Акатуйській каторжній в'язниці, був міходуєм в кузні, потім працював в рудниках, молотобойцем, бурильником. У шахті він захворів на ревматизм, який потім став причиною його передчасної смерті. У Акатуї кайдани не можна було знімати навіть під час сну.
З вересня 1895 року на поселенні в Кургані, Тобольської губернії.
29 жовтня (10 листопада) 1899 року Якубовичі виїхали з Кургана в Казань. Зі зміною обстановки досить швидко одужав.
У 1903 року департамент поліції вже дозволив Якубовичу оселитися в дачній місцевості в Санкт-Петербурзькому повіті, на території міської Пантелеймонівської лікарні для душевнохворих, де він прожив кілька років. На цій підставі, приписаний до названої лікарні, мав право залишитися близько Санкт-Петербурга.
У роки першої російської революції за пропозицією В. М. Фігнер Якубович увійшов до складу Шліссельбурзького комітету — однієї з перших правозахисних організацій в Росії. Був заарештований і провів три тижні у в'язниці «Хрести», де різко погіршився стан здоров'я.
Джерела ред.
- Г. Улюра Якубович Петро Пилипович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1089.
Посилання ред.
- ЭСБЕ/Якубович, Петр Филиппович [Архівовано 10 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)