Якопо де Барбарі
Я́копо де Барба́рі (італ. Jacopo de' Barbari; бл. 1445, Венеція—бл. 1516, Брюссель?) — італійський живописець.
| Якопо де Барбарі | |
|---|---|
| італ. Jacopo de' Barbari | |
| Народився | 1460[4][2][…] Венеція, Венеційська республіка[5] |
| Помер | 1516[1][2][…] Мехелен, Бельгія[5] |
| Країна |  Венеційська республіка |
| Діяльність | художник, художник-гравер, придворний художник, рисувальник |
| Галузь | Italian paintingd[6], живопис Відродженняd[6], wood engraving techniqued[6] і гравюра[d][6] |
| Знання мов | італійська[6] |
| Заклад | Фрідріх III (курфюрст Саксонії)[7], Duke Heinrich V, Duke of Mecklenburg-Schwerind, Йоахім I Нестор, Маргарита I і Максиміліан I Габсбург[8] |
| Жанр | натюрморт |
| Magnum opus | Portrait of Henri V. of Mecklenburgd, Still-Life with Partridge and Iron Glovesd, Portrait of Luca Paciolid і View of Veniced |
| Посада | придворний художник[8] і придворний художник[8] |
Біографія
ред.Народився у Венеції. Про венеціанський період життя Барбарі практично нічого невідомо: з різних причин дата його народження варіюється між 1440 і 1470 роками. Відомо, що в 1495 році художник познайомився з Альбрехтом Дюрером під час його першої поїздки до Венеції. Ймовірно, за сприяння останнього Барбарі в 1500 році був запрошений до Німеччини до двору імператора Максиміліана I.
Художник працював у багатьох містах Німеччини: Нюрнбергзі, Віттенберзі, Веймарі і Франкфурті-на-Одері, використовуючи псевдонім Якоб Волш. Багато зі своїх картин художник підписував «Майстер Якоб» (як його нерідко називав Дюрер).
З 1503 по 1504 рік Барбарі працював при дворі Фрідріха III Мудрого. В 1510 році художник був запрошений як живописець до двору намісниці Нідерландів Маргарити Австрійської. Рік потому патронеса призначила художнику щедру пенсію.
Головним чином Барбарі писав картини на релігійні і міфологічні сюжети, а також портрети, серед яких виділяються «Портрет Луки Пачолі» (1495), а також написаний на стику жанрів «Портрет Христа» (1503). Барбарі також писав натюрморти, у багато чому визначивши для наступних поколінь естетику цього жанру.
Художник помер у Брюсселі між 1511 і 1516 роком. Самобутній майстер, він приніс ренесансну традицію у живопис Німеччини.
Примітки
ред.- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118657100 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в AGORHA — 2009.
- ↑ а б в Web umenia
- ↑ Art UK — 2003.
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Koepplin D. Lukas Cranach: Gemälde, Zeichnungen, Druckgraphik — 1974. — С. 45.
- ↑ а б в https://www.ernst-von-siemens-kunststiftung.de/objekt/zuwachs-für-das-reformationskabinett-im-gotischen-haus.html
Література
ред.- Beate Böckem: Jacopo de’ Barbari. Künstlerschaft und Hofkultur um 1500. Böhlau, Köln 2015, ISBN 978-3-412-22177-5 (дисертація, Боннський університет 2010). (books.google [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.])
- Daniela Crescenzio: Italienische Spaziergänge in Nürnberg. Band I: Nürnberg, Venedig des Nordens. IT-Inerario, Unterhaching 2011, ISBN 978-3-9813046-3-3.
- Roland Damm, Yasmin Doosry, Alexandra Scheld: Der Venedig-Plan von 1500. Restaurierung eines Riesenholzschnitts im Germanischen Nationalmuseum. Germanisches Nationalmuseum, Nürnberg 2012, ISBN 978-3-936688-63-4 (PDF [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]).
- Simone Ferrari: Jacopo de’ Barbari. Un protagonista del Rinascimento tra Venezia e Dürer. Mondadori, Mailand 2006, ISBN 88-424-9238-8.
- John Andrew Martin: Anton Kolb und Jacopo de’ Barbari: „Venedig im Jahre 1500“. Das Stadtporträt als Dokument venezianisch-oberdeutscher Beziehungen. In: Bärbel Hamacher, Christel Karnehm (Hrsg.): Pinxit/sculpsit/fecit. Kunsthistorische Studien. Festschrift für Bruno Bushart. Deutscher Kunstverlag, München 1994, ISBN 3-422-06147-9, S. 84–94.
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Якопо де Барбарі- Бібліографія. Якопо де Барбарі // Німецька національна бібліотека
