Язеп Мединьш
Язеп (Язепс) Мединьш (латис. Jāzeps Mediņš; 13 лютого 1877, Каунас — 12 червня 1947, Рига) — латвійський композитор і диригент, заслужений діяч мистецтв Латвійської РСР (1945).
| Язеп Мединьш | |
|---|---|
| латис. Jāzeps Mediņš | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 лютого 1877[1][2] |
| Місце народження | Ковно, Російська імперія[3] |
| Дата смерті | 12 червня 1947[3][2] (70 років) |
| Місце смерті | Рига, Латвійська РСР, СРСР[3] |
| Громадянство | Російська імперія і Латвія |
| Професії | диригент, композитор, музичний педагог |
| Інструменти | скрипка, віолончель і фортепіано |
| Жанри | опера |
| Заклад | Латвійська національна опера і Латвійська академія музики |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Батько — Юріс Мединьш — був військовим музикантом в російській армії, грав на кларнеті.
У 1896 році Язеп закінчив Ризький музичний інститут Еміля Зігерта за спеціальностями скрипка, віолончель та фортеп'яно. З цього часу викладав в Ризькому музичному інституті, був його директором (1901—1914). Працював в різних оркестрах Риги, диригент Ризького латиського театру (1906—1911), російської пересувний оперної трупи (1915), оперного театру в Баку (1916—1922), концертмейстер і диригент Латвійської Національної опери в Ризі (1922—1925). У 1945—1947 роках викладав в Латвійській консерваторії, з 1946 року — професор.
Творчість ред.
Написав 2 опери («Жриця» — 1927, поставлена в Латиській опері; «Земдегі» — 1947, завершена М. Заріним), 3 симфонії (1922, 1937, 1941), симфонічну поему «Латиська земля» (1935), симфонічні сюїти, концерт для скрипки з оркестром (1911), кілька хорів та ін.
Послідовник пізньоромантичного напрямку.
Родина ред.
Старші брати Екаб і Яніс, а також сестра Марія — композитори.
Пам'ять ред.
- Ім'я Язепа Мединьша присвоєно музичній школі при Латвійської консерваторії.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134885007 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Мединь Язеп / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.