Османов Юрій Бекірович
В іншому мовному розділі є повніша стаття Yuri Osmanov(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
Юрій Бекірович Османов (крим. Yuriy (Yusuf) Bekir oğlu Osmanov, 1 квітня 1941, Біюк-Каралез, Бахчисарайський район — 7 листопада 1993, Сімферополь) — кримськотатарський політичний та громадський діяч СРСР і України, науковець, один із лідерів кримськотатарського правозахисного руху, лідер партії Національний рух кримських татар (НРКТ), яка була альтернативою Організації кримськотатарського національного руху (ОКНР) Мустафи Джемілєва[1].
| Юрій Османов Yuriy (Yusuf) Osmanov | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| Попередник: | Посада заснована | ||
| Народження: |
1 квітня 1941 (83 роки) Біюк-Каралез, Бахчисарайський район, Крим | ||
| Смерть: |
7 листопада 1993 (52 роки) Сімферополь, Україна | ||
| Національність: | кримський татарин | ||
| Країна: | СРСР і Україна | ||
| Релігія: | Іслам | ||
| Партія: | НРКТ | ||
| Батько: | Бекір Османов | ||
| Шлюб: | Айше Добро | ||
| Діти: | дочка | ||
У вигнанні разом з батьком провів самоперепис кримських татар, який показав реальну кількість депортованих сталінським режимом кримських татар та дійсний відсоток загиблих в перші роки після депортації у Середню Азію.
1993 року був жорстоко побитий хуліганами, після чого помер у лікарні. Правоохоронні органи так і не визначили замовника, але прихильники Юрія Османова впевнені, що вбивство було політичним замовленням[2]. Похований на кримськотатарській частині кладовища Абдал. Смерть яскравого лідера Національного руху кримських татар, здатного розвивати політичну теорію і перетворювати її в практичні справи, призвела до його фактичного занепаду[3].
Життєпис ред.
Народився в сім'ї Бекіра Османова — участника партизанського руху в Криму 1941—1944 років. В 1944 році разом із кримськотатарським народом був депортований до Середньої Азії. Сім'я оселилась у Фергані.
В 1958 році вступив, а в 1965 р. закінчив МВТУ ім. Баумана. За фахом — інженер-механік.
У 1968 році за участь у національному русі кримських татар був заарештований і дістав 2,5 роки позбавлення волі, покарання відбував на золотих копальнях у Кизилкумі[4].
В 1970—1972 роках — інженер Інституту фізики високих енергій (Серпухов), конструктор скляного заводу (Азербайджанська РСР), заводу азотних добрив ФЗАУ (м. Фергана). У 1972 році повернувся до Фергани.
Разом із батьком організував і провів перепис кримськотатарського народу, склав сім актів завданих народові депортацією збитків, склав позов кримськотатарського народу до Радянського Союзу, який направив до ООН та вищих органів влади СРСР.
У 1982 році знову заарештований за звинуваченням у складанні та розповсюдженні документів, «що ганьблять радянський лад»[5]. Дістав три роки позбавлення волі, покарання відбував у Якутії. Після покарання був поміщений у психіатричну лікарню, одним із доводів захворювання називалися винахідництво та написання віршів.
У 1987 році повертається до участі в національному русі. В 1989 році включений до Держкомісії Верховної Ради СРСР з проблеми кримськотатарського народу. В 1990 році створює Комітет у справах депортованих у Криму. В 1991 році виключений зі складу Комітету. В 1992 році перевозить у Крим сім'ю.
Редактор кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь).
6 листопада 1993 року був жорстоко побитий. Помер від отриманих ран 7 листопада. Винуватці загибелі не знайдені.
Публікації ред.
- Ю. Османов. «Крым — родина моя!» («Крим — вітчизна моя!»)
- Ю. Османов. «Белая книга национального движения крымских татар» («Біла книга національного руху кримських татар»)
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Червонная, 1997, с. 10.
- ↑ Андрей Малыгин. Крымский узел. «Новый Крым», Симферополь, 2000 (рос.)
- ↑ «…К сыну от отца — закалять сердца». — Никита Касьяненко. Крым отмечает 60-летие известного советского диссидента Юрия Османова // «День» № 69, 2001 (рос.)
- ↑ Состоится презентация книги Юрия Османова (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 7 листопада 2012.
- ↑ Memorium // Османов Юрий Бекирович. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 листопада 2012.
Книги ред.
- Червонная Светлана Михайловна. Крымскотатарское национальное движение (1994 - 1996). — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1997.
- М. Н. Губогло, С. М. Червонная. Крымскотатарское национальное движение. — М. : ЦИМО, 1992. — Т. 1. — («Национальные движения в СССР»).
- Allworth, Edward (1998). The Tatars of Crimea: Return to the Homeland: Studies and Documents. Durham: Duke University Press. ISBN 9780822319948. LCCN 97019110. OCLC 610947243.
- Human Rights Watch (1991). Punished Peoples" of the Soviet Union: The Continuing Legacy of Stalin's Deportations (PDF).
- Osmanov, Yuri (2013). ru:Исторические справки: Сборник исторических статей (рос.). Сімферополь: NDKT.
Посилання ред.
- Голос Криму, Эмир Аблязов: Четыре обыска Юрия Османова — 08.12.2017 / №48 (140) / История и краеведение
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |