Юрій Білозор
Юрій Білозор (Єжи Бяллозор, пол. Jerzy Białłozor) (1622 — 17 травня 1665) — державний і церковний діяч Великого князівства Литовського. Римо-католицький єпископ смоленський (18 березня 1658–1661) та віленський (з 1661).
| Юрій Білозор | |
|---|---|
| пол. Jerzy Białłozor | |
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
1622 |
| Помер |
17 травня 1665 Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Відомий як | католицький священник, католицький єпископ |
| Країна | Велике князівство Литовське і Річ Посполита |
| Alma mater | Вільнюський університет |
| Батько | Krzysztof Białłozord |
| Мати | Q65619738? |
| Релігія | католицька церква[1] |
Життєпис ред.
Представник шляхетської родини Білозорів гербу Венява, син Кшиштофа, маршалка упитського і старости абельського, та Ядвіги з Гедройців.
Закінчив Віленську академію та став священиком. Будучи пробощем в каплиці св. Казимира в катедрі віленській після шведського потопу позичив частину церковного скарбу на потреби Речі Посполитої, чим здобув велику прихильність в короля Яна II Казимира.
Вимушено підписав він імені віленського капітула, як і інші 1163 особи, Кейданський договір 20 жовтня 1655 року про унію Великого князівства Литовського і Швеції. На сеймі 1661 року визначений від Сенату комісаром для виділення платні війську Великого князівства Литовського. На сеймі 1662 року знову визначений Сенатом для цієї ж функції.
Був ініціатором реконструкції віленської катедри після руйнувань під час польсько-московської війни. В 1661 році був делегатом Сенату на Скарбовий Трибунал Великого князівства Литовського. У Верках в 1663 заклав Віленську Кальварію, як обітницю звільнення батьківщини[2].
Був королівським секретарем, литовським скарбником, каноніком віленським, настоятелем каплиці святого Казимира у віленській кафедрі, регентом меншої канцелярії Великого князівства Литовського (1650–1655), куратором Вільнюса (з 1652), сенатором Речі Посполитої.
Похований в Віленському катедральному соборі.
Примітки ред.
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ ЭнцВКЛ, 2005.
Література ред.
- Пазднякоў В. Белазори / / Велике князівство Литовське: Енциклопедія . У 3-х т. / Ред .: Г. П. Пашков (Гал. Ред.) Та ін .; жир. З. Є. Герасимович. — Мн. : Білоруська енциклопедія, 2005. - Т. 1: Оболенський — Каденція. - С. 299. - 688 с. - ISBN 985-11-0314-4 (т. 1), ISBN 985-11-0315-2 .
- Ryszard Mienicki, Jerzy Białłozor. Polski Słownik Biograficzny, t. II. — Kraków 1936, стр. 8.