Відкрити головне меню

Артеменко Юрій Анатолійович

український політик і журналіст
(Перенаправлено з Юрій Артеменко)


Ю́рій Анато́лійович Арте́менко (нар. 28 лютого 1963, Запоріжжя, УРСР, СРСР) — український журналіст, політик, громадський діяч, народний депутат України IV та V скликань, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з 2014  по 2019 рр.)

Юрій Анатолійович Артеменко
Юрій Анатолійович Артеменко

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 листопада 2005
ПопередникВолодимир Березовський
НаступникАнатолій Головко

Народився28 лютого 1963(1963-02-28) (56 років)
Запоріжжя, УРСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіябезпартійний
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
IV скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 7 липня 2005
V скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 23 листопада 2007

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 28 лютого 1963 (м. Запоріжжя), українець. Батько Анатолій Антонович (1926) і мати Євгенія Степанівна (1928).[джерело?]

ОсвітаРедагувати

З вересня 1970 по червень 1980 року — учень середньої школи № 79 міста Запоріжжя. У вересні 1980 — травні 1981 року — учень СПТУ № 43 Запорізького обласного побутового управління.[джерело?]

Вища освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (заочно, 19831989), журналіст; Міжрегіональна академія управління персоналом (заочно, 19992002), «Правознавство», юрист; Київський політехнічний інститут (магістратура, 2010), «Адміністративний менеджмент».

Кар'єраРедагувати

У травні 1981 — травні 1983 року — служба в Радянській армії (Московський військовий округ).

У вересні 1983 — листопаді 1984 року — стажер, у листопаді 1984 — липні 1986 року — кореспондент, у липні 1986 — липні 1987 року — старший кореспондент, у липні 1987 — серпні 1990 року — завідувач відділу комсомольського життя та інформації Запорізької обласної газети «Комсомолець Запоріжжя».

У серпні 1990 — листопаді 1996 року — перший заступник редактора, у листопаді 1996 — грудні 1997 року — редактор газети «МИГ» (колишній «Комсомолець Запоріжжя»), у грудні 1997 — березні 2002 року — головний редактор — виконавчий директор Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Газета «МИГ» у місті Запоріжжі. У серпні 2000 — квітні 2002 року — за сумісництвом генеральний директор ТОВ "Видавничий дім «Кераміст»[1].

У 19982000 входив до складу секретаріату Запорізької обласної організації Національного союзу журналістів України, перебував консультантом міжнародного фонду IREX (програма ProMedia); був обраний депутатом Запорізької обласної ради (1998-2002).

Перебував в партіях «Солідарність» (був членом політради), Народному союзі «Наша Україна» (член ради; у березні 2005 р. — липні 2007 р. — голова Запорізької обласної організації), нині — безпартійний.

У 20012005 був засновником, членом правління та віце-президентом Української асоціації видавників періодичної преси. З березня 2002 по 2005 рік — шеф-редактор газети «МИГ». Входив до складу Громадської ради при Держкомтелерадіо України (у 20092010 був її головою).

Державна діяльністьРедагувати

Народний депутат України IV скликання з квітня 2002 р. до липня 2005 р., виборчий округ № 77, Запорізька область, самовисуванець. «За» 15.99 %, 14 суперників. На час виборів: головний редактор — виконавчий директор ТОВ "Газета «МИГ», безпартійний. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 р. — лютий 2004 р.), позафракційний (лютий — вересень 2004 р.), член фракції «Наша Україна» (з вересня 2004 р.). Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації (з червня 2002 р.). Склав депутатські повноваження 7 липня 2005 р.[2]

4 лютого — 8 листопада 2005 року — голова Запорізької облдержадміністрації.

Народний депутат України V скликання з квітня 2006 р. до листопада 2007 р. від Блоку «Наша Україна», № 55 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006 р.). Заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 2006 р.).[3]

З 2008 року — голова Наглядової ради Всеукраїнської радіомережі «Ретро» та «Радіо Алла». З 2009 року — голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Допомога».

У листопаді 2009 — липні 2010 року — голова Громадської ради при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України[4].

З 7 липня 2010 по 16 червня 2011 року — заступник Міністра культури та туризму України, курував питання туризму та футбольного чемпіонату Євро-2012.

Станом на 2013 — голова ради товариства "Телерадіокомпанія «НБМ-Радіо», м. Київ[5]

З 2013 року — позаштатний радник Міністра закордонних справ України.

7 липня 2014 призначений Президентом України головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.[6]

За 2015 рік Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на чолі з Юрієм Артеменко вилучила з вітчизняного ефіру понад 10 російських телеканалів, а також іноземні фільми і програми, в яких беруть участь особи, що закликали до розв'язування війни, агресивних дій або їх пропаганди. Упродовж 2015—2016 років проводилася робота з розширення теле- та радіомовлення на території АТО та тимчасово окуповоного Криму. Окрім цього, Нацрада під керівництвом Юрія Артеменка ретельно контролює виконання квот на українські пісні та мову вітчизняними радіостанціями.

4 травня 2019 року оголосив про відставку з посади члена Нацради.[7] Того ж дня був звільнений Президентом України.[8]

ДоходиРедагувати

Згідно з декларацією за 2015 рік, Юрій Артеменко володіє квартирою площею 134 кв. м, машиномісцем площею 18 кв. м, часткою в трьох компаніях: 1 % — у ТОВ "Газета «МіГ», 17,25 % — у ТОВ «Євроінтермедіа», 11,1 % — у ТОВ «Голден інтер медіа» загальною вартістю 587,6 тис. грн. За минулий рік Артеменко задекларував 152 тис. грн заробітної плати, його дружина 761 тис. грн — дохід від підприємницької діяльності, 46 тис. грн — гонорари та інші виплати. Окрім цього, у глави Нацради є $42 тис. і 96 тис. грн готівкових коштів, $3,85 тис. і 9,5 тис. грн на банківських рахунках. У його дружини — $112 тис. готівкою, $3 тис. на банківському рахунку.

Нагороди та визнанняРедагувати

Сім'яРедагувати

Дружина Олена Миколаївна (1963); дочка Наталія (1981); син Денис (1992)[14][15], онучка Поліна[16].

ПриміткиРедагувати

  1. http://file.liga.net/person/923-urii-artemenko.html
  2. Народний депутат України IV скликання
  3. Народний депутат України V скликання
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 2014-12-04. Процитовано 2014-11-28. 
  5. а б http://www.president.gov.ua/documents/352013-14961
  6. nrada.org.ua
  7. Дякую за спільну роботу — заява голови Національної ради Юрія Артеменка
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 186/2019
  9. http://teletriumf.ua/history/2005/
  10. На «Уральських казармах» — новий командуючий
  11. Жители Запорожской области, награжденные Знаком отличия Президента Украины «Гвардеец революции» I степени // Міг, 06.10.2005, № 40 (6516), с. 4
  12. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565/2005
  13. Указ Президента України № 505/2016 від 15 листопада 2016 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку»
  14. Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
  15. Юрій Артеменко на новорічному святі відповідає за феєрверки. razom.org.ua. 2006-12-29 13:09:41. Архів оригіналу за 2014-11-04. Процитовано 2014-11-04. 
  16. Запорожский экс-губернатор похвастался своей внучкой, которая снимается в кино с Жаном Рено

ПосиланняРедагувати