Юзеф Стемпковський

Юзеф Ґабрієль Стемпковський гербу Сухекомнати (пом. квітень-травень 1793, Варшава) — польський шляхтич, військовий і державний діяч Речі Посполитої. Прізвисько — «страшний Юзеф». Представник роду Стемпковських.

Юзеф Стемпковський
POL Józef Gabriel Stempkowski.jpg
Народився 1710[1][2]
Помер 1793[1][3][…]
Варшава, Річ Посполита
Країна Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Посада київський воєвода, посол Сейму Речі Посполитоїd, київський каштелян, учасник виборів короля Польщіd, брацлавські каштеляни, Володимирські старости і Обозний польний коронний
Батько Jakub Ignacy Stempkowskid
Діти Józef Jan Stempkowskid
Нагороди
орден Білого Орла орден Святого Станіслава

ЖиттєписРедагувати

Cин Якуба Стемпковського (помер у лютому 1763 року) — жарновського каштеляна і його дружини Терези з дому Гехау. За А. Роллє, його мати — Анна з Генриковських, яка, за К. Несецьким, була вдовою завихостського каштеляна Юзефа Стеткевича[4]. На політичній сцені з'явився у 1758 році. Спричинився до жорстоких репресій проти гайдамаків у Кодні після придушення їх повстання — «Коліївщини», тому мав прізвисько «страшний Юзеф». Мав процес із Станіславом «Щенсним» Потоцьким щодо Торговиці, уступив йому за угодою 1776 року.

Обозний польний коронний, брацлавський каштелян, володимирський староста, київський каштелян у 1772—1785 роках, Київський воєвода у 1785—1791 роках.

Помер у квітні-травні 1793 року у Варшаві.

Дружина — внучка Юрія Немирича, донька Героніма Гратуса Москоржевського. Донька — Гонората, тесть[5] — за даними Вацлава Щигельського в ПСБ (або зять[6]) відомого гуляки, авантюриста, князя Єжи Марціна Любомирського (1738—1811), дідич Новолабуні, де сприяв будівництву власної резиденції-палацу.[7]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б NUKAT — 2002.
  2. а б MAK
  3. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. IV. — S. 203. (пол.)
  5. Szczygielski W. Lubomirski Jerzy Marcin h. Szreniawa (1738—1811) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVIII/1, zeszyt 76. — S. 38. (пол.)
  6. Łabuń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 563. (пол.).— S. 563. (пол.)
  7. Łabuń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 563. (пол.)

ДжерелаРедагувати