Щілинозуб гаїтянський
Щілинозуб гаїтянський[1] (Solenodon paradoxus) — ссавець роду щілинозуб, що водиться на о. Гаїті. До 1960-х рр. він не вважався вимираючим видом, однак у результаті вирубки лісів і тиску з боку завезених видів, його чисельність різко скоротилася. Зараз він, мабуть, водиться тільки в двох місцях: в національних парках Jaragua і Parque del Este у Домініканській республіці.
| Щілинозуб гаїтянський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Комахоїдні (Eulipotyphla) |
| Родина: | Щілинозубові (Solenodontidae) |
| Рід: | Щілинозуб (Solenodon) |
| Вид: | Щілинозуб гаїтянський (S. paradoxus)
|
| Біноміальна назва | |
| Solenodon paradoxus Brandt, 1833
| |
| |
Щілинозуб гаїтянський відрізняється від кубинського меншими розмірами, маленькими вухами, грубим коротким хутром та забарвленням хутра, яке варіює від чорного до насиченого червоно-коричневого. У хоботку є передносова кістка. Слина отруйна.
Це тварини, які створюють цілу систему тунелів і харчуються спійманими в них комахами та іншими безхребетними. У пошуках їжі підривають коріння рослин, наносячи деяку шкоду сільському господарству.
Розмноження гаїтянського щілезуба вивчено краще, ніж у кубинського. Певного сезону розмноження у нього немає. Самка після 50 днів вагітності приносить в гніздовий норі 1-3 дитинчат, вагою 40-55 г і довжиною 15,2-16,3 см. Вони сліпі і майже голі. Виживають лише 2 дитинчати, за числом сосків. З 75 дня вони переходять на тверду їжу і стають самостійними, однак часто залишаються з матір'ю. Самець про потомство не піклується.
Примітки ред.
- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 270.
Посилання ред.
- Entry at Animal Diversity Web [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- EDGE of Existence S. paradoxus [Архівовано 25 грудня 2007 у Wayback Machine.] — Saving the World's most Evolutionarily Distinct and Globally Endangered (EDGE) species
- The Hispaniolan Solenodon (see talk page also)
- Eladio M. Fernández - Caribbean Nature Photography [Архівовано 17 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Picture of S. paradoxus [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] Best photo available on the web.
- Animal Info - Haitian Solenodon [Архівовано 27 вересня 2006 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder. «Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference» [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.] (3rd ed). — Johns Hopkins University Press, 2005. pp.222-223. ISBN 0-8018-8221-4
- Ronald M. Nowak: «Walker's Mammals of the World». The Johns Hopkins University Press, Baltimore, 1999, ISBN 0-8018-5789-9.
- Grizimek. «Grizimek's Encyclopedia of Mammals». Vol. 1. Boston: McGraw Hill Publishing Company, 1990.
- Vaughn, Ryan, Czaplewski. «Mammalogy» (4-th ed). Harcourt, Inc., 2000.