Щілинозуб
Щілинозуб[1][2] (Solenodon) — рід ссавців з ряду мідицеподібні (Socisiformes) надряду комахоїдних (Insectivora).
| Щілинозуб Період існування: плейстоцен — наш час
| |
|---|---|
| |
| Щілинозуб гаїтянський (Solenodon paradoxus) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Комахоїдні (Eulipotyphla) |
| Родина: | Щілинозубові (Solenodontidae) |
| Рід: | Щілинозуб (Solenodon) Brandt, 1833 |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Solenodon
| |
Це єдиний рід своєї родини. Наукова назва роду походить від грец. solen — «щілина, канал»; і грец. odon — «зуб».
Склад родини, зв'язки з іншими родинами
ред.За останнім зведенням "Види ссавців світу" (2005), у складі роду є 4 види[3] (назви наведено за абеткою, і порядок їх наведення не відповідає родинним зв'язкам):
- †Solenodon arredondoi
- Solenodon cubanus — щілинозуб кубинський
- † Solenodon marcanoi
- Solenodon paradoxus — щілинозуб гаїтянський
Зв'язки родини щілинозубових з іншими родинами комахоїдних:
| Eulipotyphla |
| ||||||||||||||||||||||||
_(white_background).jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
Є припущення, що щілинозубові еволюціонували від північноамериканського роду † Apternodus із родини † Apternodontidae, однак питання походження тварини залишається відкритим.
Зовнішній вигляд
ред.Тіло покрито піщано-коричневим хутром. Мордочка жовтувата. Кігті на передніх лапах такої ж довжини, як і пальці. У хоботку наявна передносова кістка.
Ареал
ред.Мешкають у лісових районах Куби й Гаїті; раніше жили також на о. Пуерто-Рико. Ввезені європейцями пацюки (Rattus), мангусти (Herpestes), пси й коти, а також інтенсивне перетворення земель задля сільського господарства призвели до катастрофічного зниження чисельності щілинозубів.
Спосіб життя
ред.Мешкає у гірських лісах. День проводять в укриттях, розташованих, зазвичай, серед коріння великих дерев. Після заходу сонця виходять в пошуках їжі.
Харчування
ред.Харчуються комахами, черв'яками, молюсками, ящірками, жабами. Можуть поїдати також стерво.
Розмноження
ред.Щілинозуби не плодовиті — розмножуються всього раз на рік, приносячи 1, рідко до 3 дитинчат. Новонароджені сліпі, беззубі і безволосі. Молодняк іноді залишається з матір'ю навіть після появи нового потомства. У одній норі можуть знаходитися до 8 особин. Тривалість життя щілинозуба — до 5 років (у неволі); один гаїтянський щелезуб дожив до 11 років і 4 місяців.
Примітки
ред.- ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 270.
- ↑ Харчук, С., & Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:.
- ↑ Родина Solenodontidae // "Види ссавців світу", 2005. Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 4 грудня 2008.
Посилання
ред.- Entry at Animal Diversity Web [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder. «Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference» [Архівовано 20 грудня 2008 у Wayback Machine.] (3rd ed). — Johns Hopkins University Press, 2005. pp.222-223. ISBN 0-801-88221-4
- Ronald M. Nowak: «Walker's Mammals of the World». The Johns Hopkins University Press, Baltimore, 1999, ISBN 0-8018-5789-9.
- Grizimek. «Grizimek's Encyclopedia of Mammals». Vol. 1. Boston: McGraw Hill Publishing Company, 1990.
- Vaughn, Ryan, Czaplewski. «Mammalogy» (4-th ed). Harcourt, Inc., 2000.
- Бойчук Ю.Д., Шаламов Р.В. Животные шести континентов. Иллюстрированная энциклопедия. Харьков, 2012. ISBN 978-966-14-3886-5.