Відкрити головне меню

Микола Онисимович Щолоков (13 (26) листопада 1910, станція Алмазна (нині у складі м. Кадіївка), Луганська область — 13 грудня 1984, Москва) — радянський державний діяч, міністр внутрішніх справ СРСР (19661982), генерал армії (1976).

Щолоков Микола Онисимович
Щолоков Микола Онисимович

State Emblem of the Soviet Union.svg Міністр Внутрішніх справ СРСР Flag of the Soviet Union.svg
Час на посаді:
25 листопада 1968 — 17 грудня 1982
ПопередникПосада затверждена
НаступникВіталій Васильович Федорчук

Народився13 (26) листопада 1910(1910-11-26)
Алмазна, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер13 грудня 1984(1984-12-13) (74 роки)
Москва, Російська РФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Політична партіяКПРС
ЗванняRAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького II ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Доктор економічних наук (1978). Член ЦК КПРС (19681983), Герой Соціалістичної Праці (1980, позбавлений звання у листопаді 1984).

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився на станції Алмазна (Бахмутський повіт, Катеринославська губернія) в сім'ї Онисима Митрофановича (робітника-металурга) та Марії Іванівни. Працювати почав з 12 років коногоном на шахті.

По закінченні семирічки (1926) вступив до гірничо-промислового училища, працював на шахті ім. Ілліча в Кадіївці.

Член ВКП(б) з 1931 року.

1933 — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут.

Протягом 1930-х років працював на підприємствах України.

1938 — будучи начальником мартенівського цеху Дніпропетровського металургійного заводу, обраний першим секретарем Красногвардійського райкому партії міста Дніпропетровська, в січні 19401941 роках працював головою Дніпропетровського міськвиконкому. Тоді ж познайомився з майбутнім генеральним секретарем ЦК КПРС Л. І. Брежнєвим.

1941 — як керівник міста з початком радянсько-німецької війни відповідав за евакуацію на схід СРСР промислових об'єктів, населення і матеріальних цінностей.

Після відступу радянських військ із Дніпропетровська був політичним працівником у складі Військової ради Південного фронту Червоної Армії, зокрема, в 218-й Червонопрапорній Ромодан-Київській стрілецькій дивізії.

1946– грудні 1947 — заступник міністра місцевої промисловості УРСР.

1947-1951 — працював в апараті ЦК Компартії України, був заступником секретаря ЦК КП України з промисловості.

1951-1962, 1965 — 1-й заступник голови Ради Міністрів Молдавської РСР, у 19571958 і в 1962—1965 — голова РНГ Молдавської РСР.

1965-1966 — другий секретар ЦК Компартії Молдавії.

1966-1968 — міністр охорони громадського порядку СРСР, в 1968-1982 — міністр внутрішніх справ СРСР.

Член ЦК КПРС з квітня 1968 по червень 1983 (кандидат з 1966).

17 грудня 1982 — через місяць після смерті Брежнєва Микола Щолоков був звільнений з поста міністра у зв'язку з розслідуванням з приводу корупції, розпочатим за наказом нового керівника СРСР Ю.Андропова. Проведена за вказівкою нового міністра внутрішніх справ СРСР В. В. Федорчука комплексна перевірка діяльності МВС СРСР у період керівництва Щолокова виявила велику кількість зловживань.

19 лютого 1983 дружина Щолокова, Світлана Володимирівна, наклала на себе руки.

15 червня 1983 Миколу Щолокова вивели з ЦК КПРС, 6 листопада 1984 року його позбавили звання генерала армії, а 10 листопада — звання Героя Соціалістичної Праці.

7 грудня 1984 року Щолоков був виключений із лав КПРС. Через 6 днів він застрелився з мисливської рушниці. За 3 дні до цього М.Щолоков написав К. У. Черненкові лист, в якому зазначав, що «не порушував законності, не змінював лінії партії, нічого у держави не брав» і просив лише захистити його дітей від неприємностей, бо «​​вони ні в чому не винні».

Тодішній голова Комісії партійного контролю М. С. Соломенцев, який займався справою Щолокова, згодом згадував: "До мене на прийом приходила його дочка і розповідала оглушливі подробиці трагедії: "Батько вистрілив собі в голову з мисливської рушниці … По всій кімнаті розлетілися мізки … ""

Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 20).

РодинаРедагувати

Дружина Світлана Володимирівна, діти — син Ігор Щолоков, дочка Ірина Щолокова (Калюжна), онуки Поліна та Світлана Калюжні.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • 3 ордена Леніна
  • 2 ордена Бойового Червоного Прапора
  • орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня
  • орден Вітчизняної війни І ступеня
  • орден Трудового Червоного Прапора
  • орден Червоної Зірки
  • медалі
  • «Почесний громадянин м. Дніпропетровськ» (1980)

КіновтіленняРедагувати

  • Володимир Землянікін в художньому фільмі "Вбивство на «Жданівській» (1992)
  • Геннадій Богачов («Брежнєв», 2005).
  • Володимир Голованов («Галина», 2008).
  • Олексій Криченков («Мисливці за діамантами», 2011).
  • Володимир Стєклов у документальному серіалі «Казнокрад. КДБ проти МВС» (2011)

ДжерелоРедагувати