Відкрити головне меню

Щолкін Кирило Іванович

Щолкін Кирило Іванович
Chelkin.jpg
Народився 17 травня 1911(1911-05-17)
Тифліс
Помер 8 листопада 1968(1968-11-08) (57 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність фізик-ядерник
Alma mater Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
Сфера інтересів горіння, детонація
Заклад Арзамас-16, Челябінськ-70
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник перший науковий керівник ядерного центру Челябінськ-70
Член Академія наук СРСР
Відомий завдяки: роботі по створенню атомної бомби в СРСР
Батько Щолкін Іван Юхимович
Матір Щолкіна Віра Олексіївна
Діти Фелікс, Анна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1949 Герой Соціалістичної Праці — 1951 Герой Соціалістичної Праці — 1954
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Ленінська премія Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія

Щолкін Кирило Іванович (*17 травня 1911, Тбілісі — †8 листопада 1968, Москва) — російський вчений-ядерник вірменського походження. Перший науковий керівник і головний конструктор ядерного центру Челябінськ-70 (Снєжинськ, c 1992 РФЯЦ-ВНІІТФ — Російський Федеральний Ядерний Центр — Всеросійський науково-дослідний інститут технічної фізики).

Член-кореспондент АН СРСР (з 23 жовтня 1953, відділення фізико-математичних наук). Фахівець у галузі горіння і детонації, ролі турбулентності в зазначених процесах (саме йому належить формулювання теорії детонації спину), в науковій літературі відомий термін «зона турбулентного полум'я за Щолкіним».

БіографіяРедагувати

Щолкін Кирило Іванович (Метаксян Кіракос Ованесович) народився 17 травня 1911 року в Тбілісі. Мати — Віра Олексіївна Щолкіна, вчителька. Батько — Іван Юхимович Щолкін (Оганес Епремовіч Метаксян), землемір.

У 19241928 роках навчався в Карасубазарі, де нині розташований меморіал на його честь. У 1932 році закінчив фізико-технічний факультет Кримського державного педагогічного інституту. Дисертацію (тема — газодинаміка горіння) на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук захистив у 1938-му, докторську — в 1945-му (опонентами з'явилися майбутні академіки — основоположник теорії повітряно-реактивних двигунів Б. C. Стечкин, видатний фізик-теоретик Л. Д. Ландау і найбільший аеродинаміки С. А. Християнович), став професором фізико-математичних наук у 1947 році. У 1949 став одним із творців радянської атомної бомби, працюючи під орудою І. В. Курчатова, який закінчив той самий ВИШ Криму. 1953-го зробився одним із батьків водневої бомби.

НагородиРедагувати

  • Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954).
  • Лауреат Ленінської премії (1958) та Сталінської премії (1949, 1951, 1954).
  • Нагороджений чотирма орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора і Червоної Зірки, а також медалями.

ПосиланняРедагувати

  • Щёлкин Ф. К. Апостолы атомного века. Воспоминания, размышления. — ДеЛи принт. — 2003. — С. 162.
  • Симоненко В. Первый научный руководитель и главный конструктор (рус.) // Бюллетень по атомной энергии. РФЯЦ-ВНИИТФ им. акад. Е. И. Забабахина. — апрель, 2005.
  • Карапетян Г. «Армянский след» в атомном строительстве (рус.) // Ноев Ковчег. — 2011.
  • Губарев В. Белый архипелаг. Неизвестные страницы «атомного проекта СССР» (рус.) // Наука и жизнь : журнал. — 2002. — № 5.
  • Губарев В. Три звезды Кирилла Щёлкина (рус.) // Российская Федерацая Сегодня : журнал. — 2007. — № 12.