Щербак Микола Григорович

український історик і педагог

Микола Григорович Щербак (нар. 15 грудня 1949, Копіювате) — український історик (джерелознавець, архівознавець) і педагог, доктор історичних наук з 1993 року, професор з 1996 року. Член колегії Державної архівної служби України. Голова Спілки архівістів України з 26 лютого 2015 року[1].

Щербак Микола Григорович
Народився15 грудня 1949(1949-12-15) (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Копіювате, Канівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІсторичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1976) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКДУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор історичних наук (1993)
Науковий керівникСтрельський В'ячеслав Ілліч Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»

Біографія

ред.

Народився 15 грудня 1949 року в селищі Копіюватому (нині Черкаський район Черкаської області, Україна). Після закінчення школи протягом 1968—1970 років проходив строкову військову службу у Радянській армії. У 1970 році нагороджений медаллю «За військову доблесть». Упродовж 1971—1976 років навчався на історичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка; у 1976—1979 роках — аспірант кафедри архівознавства та джерелознавства цього факультету.

Із 1979 року на викладацькій роботі у Київському університеті: асистент, доцент, професор; із 2003 року — завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки. 1985 року в Москві захистив кандидатську дисертацію на тему: «Матеріали місцевих державних установ царизму як джерело вивчення революції 1905—1907 рр. на Україні» (науковий керівник — В'ячеслав Стрельський); у 1993 році в Києві — докторську дисертацію на тему: «Матеріали жандармсько-поліцейських та судово-слідчих установ царизму як джерело вивчення суспільно-політичної історії України (кінець ХIХ ст. — 1917 р.)».

Наукова діяльність

ред.

Досліджує історію держави і права України, історію державних установ, історію, функції та діяльність жандармсько-поліцейських та судових установ. Серед праць:

  • «За законом і над законом: з історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (ХIХ — початок ХХ ст.)». К., 1996 (у співавторстві);
  • «Національна політика царизму на Правобережній Україні (друга половина ХIХ — початок ХХ ст.)». К., 1997 (у співавторстві);
  • «Архівознавство: Підручник». К., 1998 (2-ге видання — 2002; у співавторстві; премія імені Василя Веретенникова);
  • «Історія держави і права України: Навчальний посібник». К., 2000 (у співавторстві);
  • «Історія держави і права України: Підручник». К., 2003 (у співавторстві);
  • «Історична наука: Термінологічний довідник». К., 2004 (у співавторстві).

Член редколегій журналів «Архіви України», «Сумський історико-архівний журнал», «Сіверянський історичний архів», «Вісник Київського національного університету: серія „Історія“».

Примітки

ред.

Література

ред.