Шталаг 329

Військовий табір «Шталаг № 329» (нім. Stalag 329) - німецькй військовий табір (шталаг) для полонених Червоної армії, створений у липні 1941 р. Існував у Вінниці до січня 1944 р. Пізніше на його місці з'явився радянський табір для німецьких військовополонених

Червоноармійські полонені солдати у Вінниці, липень 1941

Історія

У Вінниці табір для радянських військовополонених був організований у липні 1941 р. Спочатку полонених розмістили на території військового аеродрому, потім у військовому містечку кавалерійської дивізії. Сьогодні більшу частину території займає військова частина А2287. За утриманням полонених спочатку відповідала команда пересильного табору (дулагу) 152, яка підпорядковувалася 444-й охоронній дивізії Вермахту. У жовтні 1941 р. лівобережні області України (місто Вінниця у тому числі) перейшли до цивільної адміністрації Райхскомісаріату Україна. Відповідно, табір - в управління до команди стаціонарного табору (шталагу) 329, яка перебувала тут до 1 грудня 1943 р. Далі з відступом німецької армії полонені перейшли у підпорядкування команди дулагу 201, яка і здійснила евакуацію табору. У січні 1944 р. шталаг 329, як адміністративна одиниця, був ліквідований. За свідченнями очевидців, на території концтабору відбувалися масові поховання червоноармійських військовополонених, більшість з яких померли від виснаження, хвороб, холоду, голоду, значна кількість була розстріляна.

Вінницький табір виконував функцію великого транзитного пункту вивезення полонених червоноармійців на територію Райху. У різний час тут перебували “високопоставлені полонені” генерали Іван Музиченко, Андрій Власов.

Робочі команди

Чисельність бранців у Вінницькому таборі у різний час була від 10 до 20 тисяч. Відділи і робочі команди табору розташовувалися в Бердичеві, Гайсині, Гнівані Калинівці та інших населених пунктах. Полонені працювали на гранітному кар’єрі, цукрових заводах, селекційній станції, на споруджені ставки Гітлера “Вервольф”. Також радянських військовополонених використовували для будівництва доріг.

Медичні установи

Державний архів Вінницької області

У таборі був шпиталь (ревір) для поранених та хворих полонених. У листопаді 1941 р. німецьке військове командування дозволило організувати у місті ще 2 шпиталі, де військовополонені перебували в умовах звичайної лікарні. Один з них розмістили у Вінницькій психіатричній лікарні.

“Хворі військовополонені, що прибули до нашої лікарні пройшли ретельну санобробку. Їх постригли, поголили, вимили в теплих ваннах, поклали в чисті постелі. Кожний полонений має окреме ліжко з матрасом, подушкою, ковдрою і білим простирадлом. Температура приміщення має 13-14 градусів. Це температура нехолодна, але багато полонених просить більше тепла. [...] Крайній стан виснаження хворих примусив розробити і запровадити в життя строго витриманий план харчування з перших днів. Спочатку мусили давати хворим лише зовсім легку їжу”

Картки військовополонених

На кожного військовополоненого мала заповнювалась спеціальна картка, але зазвичай реєстрували полонених в таборах на території Райху. Після війни більшу частину цих карток вилучили і перевезли до СРСР. Лише нещодавно вони стали доступні для істориків. Доступно багато ресурсів з пошуку даних карток.

Посилання

• Правда про вінницький шталаг 329 по-німецьки^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Історія табору для радянських військовополонених у Вінниці