Вікіпедія

Штаби Навального

«Штаби Навального» — російська мережа регіональних організацій, заснована опозиційним лідером Олексієм Навальним у рамках президентської кампанії у 2017 році. Проіснувала до квітня 2021, коли було оголошено про ліквідацію штабів у зв'язку з вимогою прокуратури Москви про визнання «громадського руху „Штаби Навального“» екстремістською організацією[1].

Штаби Навального
Тип political campaign staffd
Засновник Олексій Навальний
Засновано 2017
Розпущено 26 квітня 2021
Країна  Росія
Керівник Волков Леонід Михайлович
Членів 199 836 (2018)
Вебсайт: shtab.navalny.com
CMNS: Штаби Навального у Вікісховищі

На піку президентської кампанії Навального в регіонах Росії діяв 81 штаб, включаючи 11 «народних» — відкритих з ініціативи місцевих жителів власними силами[2][3]. Після президентських виборів 2018 року продовжили роботу штаби у 45 основних регіонах, їх профіль змінився на регіональну політику[4].

4 жовтня 2022 року начальник мережі штабів Леонід Волков заявив про відновлення штабів у форматі децентралізованого антивоєнного руху[5] в анонімному режимі. 23 грудня це було оголошено на YouTube-каналі «Навальний LIVE».

Історія ред.

Президентська кампанія ред.

У грудні 2016 року Олексій Навальний оголосив про початок президентської кампанії «Навальний 2018». В рамках неї було анонсовано створення країною регіональних передвиборчих штабів, в яких планувалося збирати підписи за висування опозиціонера в президенти та організовувати агітацію за кандидата в регіонах із залученням волонтерів[6]. Перший штаб було відкрито в Санкт-Петербурзі 4 лютого 2017 року[7]. Його відкриття пройшло за участю самого Навального: він провів пресконференцію та зустрівся з волонтерами, що стало надалі постійною практикою.

Відкриття регіональних штабів часто супроводжувалося проблемами: на орендодавців приміщень чинився тиск[8][9], штаби зазнавали вандалізму[10], сам Навальний кілька разів пропускав відкриття у зв'язку з адміністративними арештами[11] і став жертвою нападів[12]. Вже після відкриття багато штабів зазнавали атак провладних активістів і вандалів[13][14][15], візитів силовиків[16] (іноді з вилученням агітаційних матеріалів і техніки[17][18]) або арештів співробітників[19][20].

Після президентської кампанії ред.

Після завершення передвиборчої кампанії та «страйку виборців» було закрито штаби у найменш значущих регіонах, при цьому деякі з них якийсь час продовжували роботу як «народні штаби». Штаби в 45 ключових регіонах продовжили роботу, переформатувавши в регіональні політичні організації[21].

У серпні 2019 року Слідчий комітет порушив справу про відмивання Фондом боротьби з корупцією 1 мільярда рублів[22]. У рамках цієї справи в офісі ФБК, штабах Навального по всій Росії, у їхніх співробітників та волонтерів пройшло кілька хвиль обшуків, були заблоковані рахунки юридичних та фізичних осіб[23][24]. Керівник мережі штабів Леонід Волков заявляв, що справу порушено з метою розгрому політичної організації Навального, а також наголошував, що Фонд боротьби з корупцією, проти якого було заведено справу, не має юридичного відношення до штабів Навального[25]. Попри тиск, пов'язаний із кримінальною справою, штаби Навального не припинили роботу.

Заборона у Росії ред.

16 квітня 2021 року прокуратура Москви подала позов про визнання штабів Навального та ФБК екстремістськими організаціями[26]. 26 квітня прокуратура прийняла рішення про зупинення діяльності «громадського руху „Штаби Навального“» (юридично ніколи не існував)[27][28]. 29 квітня начальник мережі штабів Леонід Волков оголосив про те, що штаби офіційно розпущені, щоб уникнути переслідування співробітників та активістів за статтями про екстремізм[29]. Разом з тим, було анонсовано, що деякі штаби будуть реорганізовані в самостійні регіональні політичні організації, не пов'язані з ФБК та Олексієм Навальним[30].

9 червня 2021 року Мосміськсуд у закритому засіданні визнав «громадський рух „Штаби Навального“» та ФБК екстремістськими організаціями та заборонив їхню діяльність на території Росії[31]. Штаби на цей момент були розпущені вже понад місяць. 4 серпня Перший апеляційний суд ухвалив рішення про визнання організацій екстремістськими, наділивши раніше прийняте Мосміськсудом рішення законною силою[32].

У ході процесу визнання штабів Навального екстремістською організацією у зв'язку з загрозою переслідування країну залишили багато їх екскоординаторів, частина залишилися в Росії перебували під слідством. 15 колишніх координаторів продовжили займатися політикою, оголосивши про висування до Держдуми або місцевих органів влади[33]. У зв'язку з прийнятим 4 червня 2021 року «законом проти ФБК» жоден з них не був допущений до участі у виборах як кандидат (або був змушений припинити кампанію)[34].

9 листопада 2021 року в Уфі затримали та згодом відправили до СІЗО Лілію Чанишеву — колишню координаторку міського штабу Навального[35]. Її звинуватили в керівництві екстремістською групою, попри її звільнення з посади координатора до визнання організації екстремістської (де-факто застосувавши зворотну силу закону)[36]. 28 грудня пройшли обшуки в екскоординаторів штабів Ксенії Фадєєвої (Томськ) та Захара Сарапулова (Іркутськ)[37]. Їм звинуватили та заборонили певні дії як запобіжний захід[38].

Відновлення роботи ред.

4 жовтня 2022 року Іван Жданов і Леонід Волков оголосили про відновлення організації у зв'язку з посиленням у Росії протестних настроїв через мобілізацію, що почалася. Згідно з їхніми заявами, нова організація буде децентралізованою та анонімною, більше схожою на «підпільну партизанську мережу». На офіційному сайті Навального було розміщено анкету для реєстрації в штабах нового формату[39].

Діяльність ред.

Спочатку штаби Навального розгорталися Росією в рамках президентської кампанії політика для вирішення трьох основних завдань: підготовки до збору підписів, підготовки спостерігачів та агітації[40]. У них також проводилися зустрічі прихильників та волонтерів, навчання, семінари та інші заходи[41]. Влітку 2017 року розпочався активний етап вуличної агітації у всіх містах присутності штабів: волонтери кампанії брали участь у «кубах» — пікетах з використанням агітаційної конструкції у формі куба, на яких збиралися підписи громадян за висування Навального як кандидат у президенти у грудні 2017 року[42]. Надалі ці підписи належало верифікувати та в стислий термін внести в офіційні підписні листи[43]. Штаби також висвітлювали власну діяльність у соцмережах та на YouTube.

У 2017 році регіональні штаби організовували акції протесту, оголошені Навальним, у своїх містах: 26 березня (мітинги «#ДимонВідповість»)[44], 12 червня (мітинги «Вимагаємо відповідей»)[45] та 7 жовтня (пікети «#ЗаНавального»)[46]. Заходи намагалися узгоджувати з владою, але в деяких містах люди виходили на вулиці й без дозволу місцевих адміністрацій[45]. Штаби забезпечували юридичну та іншу допомогу затриманим учасникам акцій[47].

24 грудня 2017 року штаби організували у 20 містах ініціативні групи з висування Олексія Навального у кандидати на президентських виборах[48]. 25 грудня ЦВК Росії відмовилася реєструвати політика кандидатом, у зв'язку з чим командою Навального було оголошено «Страйк виборців», на участь у якому було перебудовано регіональні штаби[49][50]. Також штабами було організовано спостереження на президентських виборах у ключових регіонах, включаючи Чечню[51], відому за масштабними фальсифікаціями на виборах[52], переслідування нелояльно налаштованих громадян та порушення прав людини[53].

Після президентських виборів 2018 року мережу штабів було скорочено до 45 найуспішніших і перебудовано під роботу над політичними проєктами переважно за місцевим порядком[54]. Деякі штаби продовжили роботу в режимі «народних» без фінансування з боку федерального штабу. Усі активні штаби брали участь в організації акцій протесту аж до закриття мережі у квітні 2021 року, серед них:

Примітки ред.

  1. ↑ Штабы Навального согласились с ликвидацией / Политика / Независимая газета. www.ng.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  2. ↑ Кампания Навального 2018. Как это было. Пора выбирать — Алексей Навальный (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
  3. ↑ Народные штабы. Леонид Волков. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  4. ↑ Сторонники Алексея Навального собрались в «Россию будущего». www.kommersant.ru (рос.). 20 травня 2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  5. ↑ Открываем Штабы Навального. Против Путина, войны и мобилизации (ru-RU) . Архів оригіналу за 5 жовтня 2022. Процитовано 4 листопада 2022.
  6. ↑ Президентская кампания Навального: первые шаги. Леонид Волков. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  7. ↑ Навальный открыл штаб в Петербурге. ЗакС.Ру (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  8. ↑ Штаб Навального в Краснодаре требуют освободить арендодатели | Голос Кубани. Голос Кубани | Новости Краснодара и Краснодарского края (англ.). 7 травня 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  9. ↑ Тамбов и Рязань. Ангар и гостиница. Алексей Навальный. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
  10. ↑ В Нижнем Новгороде открыли замурованный штаб Навального. Interfax.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  11. ↑ Орел и Киров открылись сами. Леонид Волков. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  12. ↑ Навального облили зеленкой в Барнауле. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  13. ↑ Неизвестные разбили окно в челябинском штабе Алексея Навального. www.kommersant.ru (рос.). 20 липня 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  14. ↑ НОДовец разгромил штаб Навального в Челябинске. www.znak.com. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  15. ↑ В Краснодаре напали на штаб Навального. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  16. ↑ В нескольких штабах Навального проходят "следственные действия". Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  17. ↑ Полицейские изъяли из новосибирского штаба Навального газеты и листовки. www.kommersant.ru (рос.). 6 липня 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  18. ↑ Огонь по штабам и обращение к предпринимателям. Леонид Волков. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  19. ↑ Координатора тамбовского штаба Алексея Навального арестовали на 7 суток. ОВД-News (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  20. ↑ Координатор штаба Навального в Сочи арестован на 10 суток. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  21. ↑ Что будет дальше с региональными штабами (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  22. ↑ СК возбудил дело об отмывании ФБК Навального 1 млрд руб. РБК (рос.). Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 19 травня 2022.
  23. ↑ Дело против ФБК охватило новые регионы. РБК (рос.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
  24. ↑ Обыски в штабах Навального по всей России. Медиазона (рос.). Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 19 травня 2022.
  25. ↑ Дело ФБК: как мы живем в новой реальности. Леонид Волков. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
  26. ↑ Прокуратура потребовала признать ФБК и штабы Навального экстремистскими. РБК (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  27. ↑ Прокуратура приостановила деятельность штабов Навального. РБК (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  28. ↑ Leonid Volkov. Telegram. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  29. ↑ Волков объявил о роспуске штабов Навального. www.kommersant.ru (рос.). 29 квітня 2021. Архів оригіналу за 17 серпня 2022. Процитовано 4 листопада 2022.
  30. ↑ Что теперь будет со штабами Навального?. YouTube (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  31. ↑ Суд признал ФБК и штабы Навального экстремистскими организациями. РБК (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.
  32. ↑ Суд утвердил признание ФБК и штабов Навального экстремистскими. РБК (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  33. ↑ Что стало с сетью штабов Навального после признания ее экстремистской. РБК (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  34. ↑ Последствия «закона против ФБК»: оппозиционных кандидатов не пускают на выборы. ОВД-Инфо (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  35. ↑ В Уфе задержали подозреваемую по «экстремистскому» делу штабов Навального. РБК (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  36. ↑ Тэтчер из Уфы Как Лилия Чанышева стала первым арестованным фигурантом экстремистского дела ФБК. Новая газета (рос.). 1636997520000. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  37. ↑ В Иркутске и Томске у экс-координаторов местных штабов Навального прошли обыски. Их увезли в СК. Новая газета (рос.). 1640668380000. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  38. ↑ Экс-главам штабов Навального* в Иркутске и Томске назначили запрет определенных действий. ЗакС.Ру (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
  39. ↑ Открываем Штабы Навального. Против Путина, войны и мобилизации (ru-RU) . Архів оригіналу за 5 жовтня 2022. Процитовано 4 листопада 2022.
  40. ↑ План кампании: региональная сеть и задания для волонтеров. Леонид Волков. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  41. ↑ Штаб Навального в Тольятти on Twitter. Twitter (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  42. ↑ Кубический процесс. Пора выбирать — Алексей Навальный (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  43. ↑ Как устроена работа штабов Навального: люди, офисы и деньги. BBC News Русская служба (рос.). 3 серпня 2017. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  44. ↑ «Димон ответит». Улица. Медиазона (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  45. ↑ а б Акции 12 июня. Медиазона (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  46. ↑ Сторонники Навального планируют массовые акции 7 октября. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  47. ↑ ​Юристы ФБК открыли горячую линию помощи задержанным. Пора выбирать — Алексей Навальный (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  48. ↑ Алексея Навального выдвинули в президенты. Ведомости (рос.). Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 23 лютого 2022.
  49. ↑ Забастовка избирателей. 28 января — общероссийская акция. Алексей Навальный. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 23 лютого 2022.
  50. ↑ Навального не пустили на выборы. Медиазона (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  51. ↑ Навальный поблагодарил жителей Чечни за помощь в наблюдении. RFE/RL (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  52. ↑ Северный Кавказ оказался в "черной зоне" возможных фальсификаций на выборах. RFE/RL (рос.). Архів оригіналу за 13 серпня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  53. ↑ Права человека в Чеченской Республике. Выступление О.П. Орлова в Парламентской Ассамблее Совета Европы, 28.01.2020 г. Правозащитный центр «Мемориал». 6 березня 2020. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
  54. ↑ Новая старая региональная сеть: проекты и задачи. Леонид Волков. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 4 квітня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Штаби_Навального&oldid=41775320