Вікіпедія

Шорубалко Іван Іванович

Шорубалко Іван Іванович (нар. 26 листопада 1897, с. Шпола, Звенигородський повіт, Київська губернія — пом. 13 листопада 1939, Нижній Сеймчан, Хабаровський край[1]) — вояк Армії УНР, голова кредитового товариства, комендант Шполи в добу Центральної Ради (1918). Засновник ініціативного гуртка зі встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку в Шполі.

Іван Іванович Шорубалко
Народження26 листопада 1897(1897-11-26)
Шпола
Шполянської волості
Звенигородського повіту
Київської губернії
Смерть13 листопада 1939(1939-11-13) (41 рік)
Нижній Сеймчан
Хабаровський край
Країна УНР
Приналежність Армія УНР
ЗванняКомендант Шполи
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-радянська війна

Біографія

ред.

Іван Шорубалко народився 26 листопада 1897 року в с. Шпола Звенигородського повіту Київської губернії, у родині Івана Даниловича та Палажки Олексіївни Шорубалків (до шлюбу Шевченко). Мав чотирьох братів Іларіона, Нечипора, Пантелеймона, Пилипа, трьох сестер Оксану, Федору і Ярину. Навчався в церковнопарафіяльній школі та реальному училищі міста Чигирин. 1917 року закінчив Феодосійське військове училище. Входив до складу Армії УНР та брав участь у бойових діях. 1918 року створив і очолив кредитне товариство для селян в Шполі. Після поразки Визвольних змагань Іван, маючи на руках малих братів і сестер, зайнявся господарством.

1926 року разом із сестрою Яриною й ініціативним гуртком, який він очолив, встановив у Шполі пам'ятник Тарасові Шевченку.

 
Відкриття першого спомника Тарасу Шевченку в Шполі. 1926 р.

У 1928–1929 роках більшість учасників ініціативної групи і людей, які брали участь у спорудженні та відкритті спомника, за фотографіями, що збереглися, заарештували й заслали в концтабори за звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі». Івана Шорубалка було заарештовано і етаповано в Каракалпакію. Після закінчення терміну заслання 1937 року знову був заарештований і засланий до Хабаровська. Того ж року НКВС заарештував й чоловіка Іванової сестри Ярини Дмитра Лисенка, якого розстріляли разом із членом ініціативного гуртка із вшанування Тараса Шевченка директором місцевої школи Петром Туровським. Брата Пантелеймона, 1896 року народження, забрали та розстріляли у 1938-му (він мав п'ятеро дітей).[2]

Помер Іван Іванович Шорубалко 13 листопада 1939 року в засланні у Нижньому Сеймчані[1] (за іншими даними, 1942 року в бухті Нагаєва) у Хабаровському краї.

Мати довго не вірила у смерть синів і до 50-х років пішки ходила на прощу зі Шполи в Києво-Печерську лавру, молитись за них.

У м. Шпола на вул. Лозуватській 146 збереглася хатина, де проживала велика родина Шорубалків.

Фотогалерея

ред.
  •  
    Хатина, у якій народився Іван Шорубалко. Шпола
  •  
    Садиба батьків Івана Шорубалка в Шполі
  •  
    Рідня Івана Шорубалка. Шпола, 1931 рік [3]
  •  
    Сестра Івана Шорубалка Оксана. Шпола, 1990 рік

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Свідоцтво про смерть, видане Шполянським районним бюро РАЦС Київської області 27 жовтня 1947 року.
  2. ↑ Коваль Роман. Коли кулі співали: біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу: воєнно-історичні нариси / Р. Коваль. — К.; Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2006 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Фото «Рідня Івана Шорубалка»: Микола Пантелейович Шорубалко — онук Пелагії Шорубалко (1921—1941), Василь Ларіонович Шорубалко — онук Пелагії Шорубалко (1918—1958), Пелагія Шорубалко (мати Івана Шорубалка) (1870—1960), Шорубалко Оксана Іванівна — донька Пелагії Шорубалко (1914—1996).

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шорубалко_Іван_Іванович&oldid=42846332