Відкрити головне меню

Станіслав Широкорадюк OFM (нар. 23 червня 1956, Корначівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — католицький прелат, член чернечого ордену францисканців, єпископ Харківсько-Запорізької з 12 квітня 2014; з 2 лютого 2019 року — єпископ-коад'ютор із спеціальними повноваженнями Одесько-Сімферопольської дієцезії та адміністратор sede vacante Харківсько-Запорізької дієцезії.

Станіслав Широкорадюк
Ingres-8-01.jpg
Єпископ-коад'ютор із спеціальними повноваженнями Одесько-Сімферопольської дієцезії
Адміністратор sede vacante Харківсько-Запорізької дієцезії
з 2 лютого 2019
Обрання: 2 лютого 2019
Церква: Римо-католицька церква
Єпископ Харківсько-Запорізький
12 квітня 2014 — 2 лютого 2019
Обрання: 12 квітня 2014
Церква: Римо-католицька церква
Попередник: Мар'ян Бучек
Наступник: сам, як адміністратор sede vacante
Апостольський адміністратор Луцької дієцезії
24 липня 2012 — 12 квітня 2014
Обрання: 24 липня 2012
Церква: Римо-католицька церква
Титулярний єпископ Сурісти
26 листопада 1994 — 12 квітня 2014
Обрання: 26 листопада 1994
Попередник: Вільям Едвін Франклін
Наступник: Кшиштоф Стефан Влодарчик
Єпископ-помічник Житомирської дієцезії
26 листопада 1994 — 12 квітня 2014
Обрання: 26 листопада 1994
Церква: Римо-католицька церква
 
Альма-матер: Ризька Вища духовна семінарія
Народження: 23 червня 1956(1956-06-23) (63 роки)
с. Корначівка, Ярмолинецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Священство: 4 червня 1984
Чернецтво: 26 серпня 1988
Єп. хіротонія: 6 січня 1995
 
Нагороди:
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
Станіслав Широкорадюк у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Син Євгена і Марії Широкорадюків. 19711973 — навчався у залізничному середньому технічному училищі у Здолбунові. 19731974 — праця на залізниці. 19741976 — служба у Радянській армії (ВДВ). 19771979 — робота на заводі у Полонному (Україна) та у Ризі (Латвія).

19791984 — навчання у Ризькій Вищій духовній семінарії. 1981 — вступив до чернечого чину Братів Менших — Бернардинців (таємно). 1984 — висвячений на священика у Ризі. Працював парохом парафій в Полонному та Славуті. Керував будівництвом та відновленням понад 16 храмів в Україні.

У 1988 склав вічні монаші ​​обіти.

ЄпископРедагувати

26 листопада 1994 Папа Римський Іван Павло II призначив Станіслава Широкорадюка допоміжним єпископом Києво-Житомирської єпархії та титулярним єпископом Сурісти.

6 січня 1995 в Римі в соборі Святого Петра відбулося висвячення Станіслава Широкорадюка в єпископа, яке здійснив Іван Павло II у співслужінні з кардиналами Джованні Баттіста Ре та Хорхе Марією Мехією.

24 липня 2012 призначений апостольським адміністратором Луцька. 17 грудня 2012 — 9 грудня 2013 — Голова Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України.

12 квітня 2014 Римський папа Франциск призначив Станіслава Широкорадюка єпископом Харківським та Запорізьким.

2 лютого 2019 року папа Франциск призначив єпископа Станіслава Широкорадюка єпископом-коад'ютором із спеціальними повноваженнями Одесько-Сімферопольської дієцезії, а також адміністратором sede vacante Харківсько-Запорізької дієцезії[1][2].

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати