Шимон з Рушкова

підканцлер коронний

Шимон з Рушкова (пом. 21 червня 1389) — римо-католицький і державний діяч Королівства Польського, підканцлер коронний (1377-1381).

Шимон з Рушкова
пол. Szymon z Ruszkowa
підканцлер коронний
1377 — ?1381
Монарх Людовик Угорський
Попередник Завіша Курозвенцький
Наступник Клеменс Москажевський
Помер 21 червня 1389
Відомий як державний діяч, католицький священник
Країна Королівство Польське
Батько Миколай з Рушкова
Рідня Генрик з Рушкова, Янко із Чарнкова
Релігія католицтво


ЖиттєписРедагувати

Батько Шимона — Миколай з Рушкова (вірогідно — у Сілезії)[1]. Імовірно, Шимон був близьким родичем (можливо, братом) Генрика з Рушкова, писаря і публічного нотаріуса королівської канцелярії, а також, родичем (двоюрідним братом) Янка з Чарнкова, архієпископа Ґнєзненського і підканцлера коронного[2][3].

У першій половині 1360-х років Шимон з Рушкова був публічним нотаріусом у Сілезії[1]. При дворі Казимира Великого з'явився наприкінці 1365 — на початку 1366 років, був писарем королівської канцелярії[4].

У кінці серпня 1375 року він уже згадується як писар у канцелярії князя Владислава Опольського[5][6].

23 квітня 1377 вперше згадується в джерелах як підканцлер коронний Людовіка Угорського[5]. 1379 року підканцлер відпозив до Ґданська гроші, виплачені королем князеві Владиславові Білому за відмову останнього від претензій до землі Ґнєвковської[7]. Остання згадка про нього як підканцлера датується кінцем 1381 року. Очевидно, обіймав цей уряд до смерті короля[8]. Деякі дослідники датують закінчення перебування Шимона на посаді підканцлера 1384 роком[9].

1383 року став архідияконом краківським[8].

Помер 21 червня 1389 року[10].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 230.
  2. Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 226.
  3. Janusz Bieniak, Jan (Janek) z Czarnkowa. Niedokończona kronika polska z XIV wieku, [w:] Studia Źródłoznawcze, t. XLVII, s. 109.
  4. Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, ss. 226, 230.
  5. а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 231.
  6. Jerzy Sperka, Władysław. Książę opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 — 8 lub 18 maja 1401), Kraków 2012, s. 112
  7. Johannis de Czarnkow Chronikon Polonorum, wyd. J. Szlachtowski, w: MPH, t. 2, s. 689.
  8. а б Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s. 232.
  9. Dariusz Chodyniecki, Kapelani wojskowi w dziejach Polski do wybuchu II wojny światowej, [w:] Saeculum Christianum: pismo historyczno-społeczne 4/2, 105—153, 1997, s. 107.
  10. Andrzej Marzec, Szymon z Ruszkowa. Z badan´ nad personelem kancelarii kro´lewskiej w czternastowiecznej Polsce, [w:] Ecclesia, regnum, fontes. Studia z dziejów średniowiecza. Prace ofiarowane prof. Marii Koczerskiej, Warszawa 2014, s.234.


ЛітератураРедагувати

  • Polski Słownik Biograficzny, T. 50, s. 280.