Шимон Стадницький

Шимон Стадницький із герба Дружина (нар. невідомо — до 9 жовтня 1775 р.[1]) — конфедерат барський з Сандомирського воєводства[2], консулар воєводства сандомирського у Радомській конфедерації 1767 року. Член Сейму Репніновського від воєводства Сандомирського[3] .

Шимон Стадницький
Народився 1730
Помер не пізніше 9 жовтня 1775
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Посада Confederate of the Confederacyd і посол Сейму Речі Посполитоїd
Рід Стадніцькі
Батько Юзеф Антоній Стадницькийd
Діти Антоній Стадницькийd і Jan Kanty Stadnickid

Він був сином Юзефа Антонія Стадницького, підпорядкованого буського, каштеляна любацовського і Зофії Макієцької. Брат грабового прапора Яна Юзефа Стадницького та ректора Колегіуму Нобіліум у Варшаві Міхала Яна. 12 вересня 1744 року він одружився з Антоніною з Дунін Весовічів з Лабеди.

У нього було шість дітей:

  • Францішка,
  • Станіслав — прапорщик піьзеньський
  • Ян Непомуцен — мисливець опочинський
  • Антоній — староста заторський
  • Текла (вона вийшла заміж за Теодора Дзержека),
  • Уршула (вона померла дівчиною). Спадкоємиця маєтку Високий та інших.

У додатку до повідомлення від 2 жовтня 1767 року президента Колегії закордонних справ Російської імперії Микити Паніна російський посол Микола Рєпнін назвав його послом, відповідальним за реалізацію російських планів на сеймі репніновського 1767 року[4] .

Спадкоємиць Високого, придане дружини складало Потворув та Рдзув, а після бездітної смерті її сестри Барбари також і Вір та Мокшець.[5]

ПосиланняРедагувати

  1. dane biograficzne na stronie Sejmu Wielkiego
  2. Barbara Madejska, Konfederacja radomska, Biuletyn Kwartalny Radomskiego Towarzystwa Naukowego, 2003, T. 38, z. 3-4, s. 53.
  3. Antoni Sozański, Imienne spisy osób duchownych, świeckich i wojskowych, które w pierwszych ośmiu latach panowania króla Stanisława Poniatowskiego od 1764—1772 r. w rządzie lub przy administracyi Rzeczypospolitéj udział brały […]. Cz. 1, Tablice i rejestr, Kraków 1866, s. 33.
  4. Носов Б. В. Установление российского господства в Речи Посполитой. 1756—1768 гг. Moskwa, 2004, s. 663.
  5. Lech i Mirosław Małeccy «Dzieje Ziemi Przysuskiej». Wrocław 2016

БібліографіяРедагувати