Юрій Шимко
Шимко Юрій (нар. 6 вересня 1940) — громадський, політичний діяч у Канаді, куди прибув 1953, родом з міста Козьлє (Польща).
| Юрій Шимко | |
|---|---|
 Юрій Шимко (ліворуч) з Віктором Ющенком та донькою Лесею Шимко | |
| Народився |
6 вересня 1940[1] (83 роки) Козьле[d], Кендзежин-Козьле, Опольське воєводство, Республіка Польща |
| Країна |
.svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Торонтський університет |
| Знання мов | англійська |
| Посада | Член Парламенту Онтаріоd і 41st Canadian Parliamentd |
| Партія | Прогресивно-консервативна партія Канади і Прогресивна консервативна партія Онтаріо |
Діяч Консервативно-Проґресивної Партії. У 1978 році обраний до федерального парламенту, з 1981 — послом до онтарійської леґіслятури.
Активний діяч Спілки Української Молоді, Ліги Визволення України та Світового Конгресу Вільних Українців (1988-93 Президент, 1978 — 83 генеральний секретар).
Життєпис ред.
Шимко народився в Козелі, провінція Сілезія, Німеччина (сучасне Козле, частина Кендзежин-Козле, Польща). Він є онуком відомого українського поета і громадського діяча Івана Франка, онука якого, Ганна Ключко, жила в Канаді. Сім'я Шимка переїхала до Бельгії, де він здобув початкову освіту в приватній школі, якою опікувалися католицькі отці редемптористи. Підлітком переїхав до Канади і вступив до Торонтського університету, який закінчив за спеціальністю "сучасна історія та мови". Після університету очолював кафедру сучасних мов у середній школі Вікторія Парк.[2] Присвятивши багато років дослідженню долі політичних дисидентів у СРСР, Шимко був редактором виданої в Канаді книги "Для цього я народився", яка документує порушення прав людини в колишньому Радянському Союзі.
Шимко вільно володіє кількома мовами, зокрема англійською, французькою, українською та російською. Юрій Шимко одружений на колишній Стефані Коваль. Вони мають двох дочок, Лізу Шимко, політолога, та Наталію Шимко, мистецтвознавця.
З 1973 по 1978 рік був наймолодшим генеральним секретарем Світового конгресу вільних українців (СКУ), а згодом був його президентом з 1988 по 1993 рік.[3][4]
Шимко є лауреатом низки канадських та міжнародних нагород, зокрема нагороди "За видатні заслуги" від Фундації "Ріна" (1985), яка служить потребам дітей єврейської громади з обмеженими фізичними можливостями. У 1997 році підтримка Шимко франкофонії була визнана Міжнародною асамблеєю франкомовних парламентарів, коли він був офіційно введений до складу офіцерів ордену "Плеяда" (1997 р.). Шимко був прийнятий до Ордену Плеяди разом з канадським астронавтом Марком Гарно та суддею Апеляційного суду провінції Онтаріо Роєм Макмертрі.[5]
Примітки ред.
- ↑ https://lop.parl.ca/sites/ParlInfo/default/en_CA/People/Profile?personId=13658
- ↑ Claridge, Thomas (17 жовтня 1978). Liberal bastion falls to Tory tide Eggleton beaten but unbowed as Shymko cites Polish papacy. The Globe and Mail. с. 9.
- ↑ Moroz to be invited to remain in Canada. The Globe and Mail. 30 квітня 1979. с. 4.
- ↑ Ryan, Beth (2 серпня 1991). Metro's Ukrainians in favor of independence. Toronto Star. с. A13.
- ↑ Yuri Shymko (president's message). International Council in Support of Ukraine. 2014.
Посилання ред.
- Юрій Шимко (Yuri Shymko)
- Пласт Канада. Юрій Шимко
- 6 вересня. Пам'ятні дати[недоступне посилання з серпня 2019]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
|
Це незавершена стаття про особу Канади. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |