Шиманська Марина Мечиславівна

російська акторка

Марина Мечиславівна Шиманська (рос. Марина Мечиславовна Шиманская; народилася 27 жовтня 1955, Саратов) — російська радянська акторка, іспанський театральний режисер польсько-російського походження[1].

Марина Шиманська
рос. Марина Мечиславовна Шиманская
Ім'я при народженні рос. Марина Шиманская
Народилася 27 жовтня 1955(1955-10-27) (68 років)
Саратов
Національність полька
Громадянство СРСР СРСРІспанія Іспанія
Діяльність акторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Вчителі Олег Павлович Табаков, Georgy Bannikovd і Rimma Belyakovad
Роки діяльності 1976 — тепер. час
Чоловік Альгіс Арлаускас
Діти Olga Arlauskasd
Провідні ролі «Бережіть жінок» (Люба)
IMDb ID 0793598
Нагороди та премії

CMNS: Марина Шиманська у Вікісховищі

Біографія

ред.

Онука польських аристократів, що мали родовий маєток біля Житомира, розстріляних більшовиками. Їхній син Мечислав, незважаючи на те, що воював у Червоній армії в Радянсько-Фінській війні і мав поранення, був репресований і провів сім років у сталінських таборах. Там у госпіталі познайомився із санітаркою — простою сільською дівчиною. Від цього шлюбу народилася Марина, яка в графі національність сама вказала — полька.

У дитинстві займалась живописом і легкою атлетикою, але після школи поступила в Саратовське театральне училище, потім в Щукінське училище в Москві, згодом перевелась до ГІТІСа на курс до свого земляка Олега Табакова, який закінчила у 1980.

У 19841991 роках — акторка Московського театру «Ермітаж».

У 1991 — 1992 роках — акторка Театру-студії під керівництвом О. Табакова.

Дебютувала у кіно в 1977 році, в ролі Лідії Миколаївни у фільмі «Коли я стану велетнем».

У 1991 році переїхала до Іспанії разом з чоловіком, актором Альгісом АрлаускасомБільбао мають власну акторську школу). Вивчила іспанську мову, викладає акторську майстерність, ставить студентські вистави.

Фільмографія

ред.


Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Кино-Театр. Ру [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Марина Шиманская: «Олег Табаков для меня больше не существует». Журнал «Караван историй», № 09. 7Дней.ру. 2014-09. Архів оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 16 червня 2016. (рос.)