Шикачик смугастий
| Шикачик смугастий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coracina striata (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Corvus striatus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик смугастий[2] (Coracina striata) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Виділяють низку підвидів.
Опис ред.
Довжина птаха становить 24-32 см. Забарвлення і розміри різняться, в залежності від підвиду. Представники підвидів C. s. guillemardi і C. s. mindorensis мають переважно сіре забарвлення, у самців на голові чорні плями. У самців — представників підвидів C. s. striata, C. s. cebuensis і C. s. difficilis надхвістя смугасте, у самиць цих підвидів живіь смугастий, чорно-білий. У самців підвиду C. s. panayensis живіт також смугастий, чорно-білий, у самиць цього підвиду груди поцятковані темними плямами. У самців підвиду C. s. kochii груди смугасті, у самиць цього підвиду нижня частина тіла повністю смугаста[3][4]. У самців підвиду C. s. sumatrensis верхня частина тіла сіра, надхвістя і нижні покривні пера хвоста смугасті, у самиць цього підвиду живіт і нижня частина грудей смугасті. У молодих смугастих шикачиків верхня частина тіла сіра[5][6]. У молодих представників підвидів C. s. panayensis і C. s. kochii нижня частина тіла повнісью смугаста. У молодих птахів підвиду C. s. sumatrensis верхня частина тіла коричнева, біла і чорна, нижня частина тіла біла, поцяткована чорними смугами.
Таксономія ред.
Смугастий шикачик був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком, який. як він вважав, походив з Нової Гвінеї[7][8]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Corvus striatus у своїй праці «Planches Enluminées»[9] Типовою місцевістю пізніше був визначений філіппінський острів Лусон[10].
Підвиди ред.
Виділяють п'ятнадцять підвидів, включно з одним вимерлим:[11]
- C. s. sumatrensis (Müller, S, 1843) — Малайський півострів, острів Тіоман[en], Суматра, Ментавайські острови, острови Ріау, Калімантан і сусідні острови;
- C. s. simalurensis (Richmond, 1903) — острів Сімелуе;
- C. s. babiensis (Richmond, 1903) — острів Бабі[en];
- C. s. kannegieteri (Büttikofer, 1896) — острів Ніас;
- C. s. enganensis (Salvadori, 1892) — острів Енгано;
- C. s. bungurensis (Hartert, E, 1894) — острови Анамбас[en] і Натуна[en];
- C. s. vordermani (Hartert, E, 1901) — острови Канґеан[en];
- C. s. difficilis (Hartert, E, 1895) — Палаван і сусідні острови;
- C. s. striata (Boddaert, 1783) — Лусон і сусідні острови;
- C. s. mindorensis (Steere, 1890) — острови Міндоро і Таблас;
- C. s. panayensis (Steere, 1890) — Західні Вісаї;
- C. s. boholensis Rand & Rabor, 1959 — Східні Вісаї;
- †C. s. cebuensis (Ogilvie-Grant, 1896) — острів Себу (острів);
- C. s. kochii (Kutter, 1882) — Мінданао і сусідні острови;
- C. s. guillemardi (Salvadori, 1886) — архіпелаг Сулу.
Андаманські шикачики раніше вважалися підвидом смугастого шикачика, однак були визнані окремим видоом. Деякі дослідники також виділяють підвид C. s. panayensis у окремий вид Coracina panayensis[12].
Поширення і екологія ред.
Смугасті шикачики мешкають в Малайзії, Таїланді, Індонезії, Брунеї та на Філіппінах. Вони живуть у вологих і заболочених рівнинних тропічних лісах, сухих тропічних лісах, мангрових лісах, в чагарникових заростях та на плантаціях. Зустрічаються невеликими зграями, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів[13]. Живляться переважно комахами, а також плодами фікусів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Coracina striata.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ripley, S. Dillon; Rabor, D. S. (1958). Notes on a Collection of Birds from Mindoro Island, Philippines. Bulletin of the Peabody Museum of Natural History (13): 55—56.
- ↑ du Pont, John E. (1971). Philippine birds. Delaware Museum of Natural History. с. 234—235.
- ↑ Wells, David R. (2010). The Birds of the Thai-Malay Peninsula. Т. 2. Bloomsbury. с. 84—86. ISBN 9781408133132.
- ↑ Robson, Craig (2015). Birds of South-East Asia (вид. Concise). Bloomsbury. с. 172. ISBN 9781472924254.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1775). Le Choucas de la nouvelle Guinée. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 5. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 111—112.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Choucas de la Nouvelle Guinée. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 629.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht. с. 38, Number 629.
- ↑ Mayr, Ernst; Greenway, James C. Jr, ред. (1960). Check-list of Birds of the World. Т. 9. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 177.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, Mottled Berryhunter, ioras, cuckooshrikes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 квітня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Coracina panayensis.
- ↑ Kennedy, Robert S.; Gonzales, Pedro C.; Dickinson, Edward C.; Miranda, Hector C. Jr; Fisher, Timothy H. (2000). A Guide to the Birds of the Philippines. Oxford University Press. с. 225. ISBN 9780198546689.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |