Шивей
Шивей (спрощ.: 室韦; кит. трад.: 室韋; піньїнь: shìwéi) — у VI-XII століттях загальна назва стародавніх монгольських і «Великих Шивей» тунгуських кочових і напівкочових племен[1], що проживали на території східної Монголії, частини Внутрішньої Монголії й північної Маньчжурії (до Охотського моря). На підставі тюркських написів шивей найчастіше ототожнюють із союзами токуз-татарів і отуз-татарів, що могло означати союзи 9 й 30 племен. Китайські літописці вважали їх одноплемінниками киданів, які жили на півночі.
| Шивей | |
|---|---|
| Ареал |  Монголія КНР |
| Раса | монголоїди |
| Походження | Сяньбі тунгуси дунху |
| Входить до | Монголи,тунгуси |
| Мова | Монгольські,тунгуські |
| Релігія | Шаманізм (Тенгріанство) |
До складу шивей входили племена різної етнічної та мовної приналежності (стародавні монголи, тунгусо-маньчжури, евенки, можливо навіть палеоазійці), а також різних культурно-господарських типів — мисливці, риболови та скотарі, які вели напівосілий і напівкочовий спосіб життя.
Шивей проживали за 1000 лі на північ від Мохе, за 6000 лі від Лояна.
Примітки
ред.- ↑ Шивей. Энциклопедия Забайкалья. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 2 січня 2019.
Джерела
ред.- И. Боголюбский. Очерк народностей, известных в Амурском крае и по берегам Восточного океана со времени пришествия русских в XVII столетии. [1] (рос.). Эвенкитека. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 02 січня 2019.
- Г.В. Быкова. «БЕЛЫЕ ПЯТНА» В ЯЗЫКОВОЙ КАРТИНЕ МИРА АМУРЧАН. [2] (рос.). Единое окно доступа к образовательным ресурсам. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 02 січня 2019.