Відкрити головне меню

Шибалин

село в Україні, в Бережанському районі Тернопільської області.

Ши́балин — село Бережанського району Тернопільської області. Розташоване на річці Ценівка, на сході району. Центр сільради, якій підпорядковане с. Комарівка.

село Шибалин
COA of Shybalyn Hromada.gif Flag of Shybalyn.gif
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район Бережанський район
Рада/громада Шибалинська сільська рада
Код КОАТУУ 6120489401
Облікова картка Шибалин 
Основні дані
Засноване 1457
Населення 1250 (2014)
Територія 1.940 км²
Густота населення 700.52 осіб/км²
Поштовий індекс 47521
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°26′32″ пн. ш. 25°00′16″ сх. д. / 49.44222° пн. ш. 25.00444° сх. д. / 49.44222; 25.00444Координати: 49°26′32″ пн. ш. 25°00′16″ сх. д. / 49.44222° пн. ш. 25.00444° сх. д. / 49.44222; 25.00444
Середня висота
над рівнем моря
282 м
Водойми Ценівка
Відстань до
районного центру
5 км
Найближча залізнична станція Бережани
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47521, с.Шибалин
Сільський голова Павук Василь Генадієвич[1]
Карта
Шибалин. Карта розташування: Україна
Шибалин
Шибалин
Шибалин. Карта розташування: Тернопільська область
Шибалин
Шибалин

Шибалин у Вікісховищі?

Населення — 1293 особи (2007). Дворів — 403[2].

Поблизу села є пам'ятка природи — ботанічний заказник «Шибалинський».

ІсторіяРедагувати

 
Панорама села, квітень 2008 року

Перша писемна згадка — 1475 року.

1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 84%[3].

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива. У 19321939 роках функціонувала жіноча господарська школа.

У квітні 1947 в криївці загинули 5 вояків УПА.

У липні 2004 внаслідок зливи та буревію пошкоджено близько 200 будівель.

НаселенняРедагувати

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,85
вірменська 0,07
молдовська 0,07

РелігіяРедагувати

  • Церква св. Івана Богослова (1908, мурована),
  • Церква святого Юрія (1993, мур.),
  • Костел (1929),
  • «фіґури» Матері Божої (2001) та святих Петра і Павла (2004, автор В. Павук).

Пам'яткиРедагувати

Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1980, скульп. В. Бережков і В. Трачук), УСС (1994; на г. Лисоня), встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини (2-га пол. 19 ст.) та проголошення незалежності України (1991), насипано могилу, де поруч із УСС поховані односельці — жертви сталінського режиму (відновлено 1990), символічну могилу на місці загибелі вояків УПА (1990); відтворено контури криївки, насипано символічну могилу (1992) та споруджено капличку (1995) на місці загибелі вояків УПА.

Соціальна сфераРедагувати

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, торговельні заклади.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Шот М. Зв'язкова генерала Чупринки // Урядовий кур'єр. — 2001. — 20 червня.
  • Шот М. Велика жертва любові й самопосвяти // Урядовий кур'єр. — 2002. — 15 червня.
  • Шот М. Лежить село в долині вільгій // Урядовий кур'єр. — 2002. — 30 листопада.
  • Шот М. Тихий смуток душі // Микола Шот. — Тернопіль: Воля, 2003. — С. 26-31, 111-113.
  • Шот М. Говорить історія у шкільних музеях // Урядовий кур'єр. — 2007. — 20 квітня.
  • Шот М. Зв'язкові української борнї // Урядовий кур'єр. — 2007. — 11 жовтня.
  • Шот М. На пагорбі долі // Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 126-128, 331-335.

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  Микола Шот.   Зродились ми великої години // ТТБ, 1994.
  Микола Шот.   Голгофа лицарів свободи // ТТБ, 1995.
  Микола Шот.   Вам дзвони не грали // ТТБ, 1997.