Шейн Павло Васильович
Шейн Павло Васильович (1826 Могилів — 12 (25) серпня 1900 Рига) — російський етнограф, лінгвіст, фольклорист, знавець побуту і говірок Північно-Західного краю, продовжувач робіт Афанасьєва, Безсонова, Гільфердінга, Даля, Киреєвського, Рибникова, Якушкіна.
| Шейн Павло Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1826[2][3][4] Могильов, Російська імперія[5] |
| Помер | 12 (25) серпня 1900[1] Рига, Російська імперія[5] |
| Поховання | Рига |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, збирач казок, фольклорист, етнограф, belarussist |
| Галузь | етнографія[6], фольклористика[6], мовознавство[6] і Білорусознавство[6] |
| Знання мов | російська[6] |
| Заклад | Вітебська чоловіча гімназіяd |
Примітки
ред.- ↑ а б Яцимирский А. И. Шеин, Павел Васильевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIX. — С. 370–371.
- ↑ Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ MAK
- ↑ а б Шейн Павел Васильевич / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
Посилання
ред.- Шейн Павло // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2081. — 1000 екз.