Шевко Анатолій Іванович
Анатолій Іванович Шевко (17 листопада 1919, Ганнівка — 2008) — радянський український розвідник-чекіст, інженер-науковець, кіносценарист. Під час німецько-радянської війни та у перші повоєнні роки — співробітник НКВС-МДБ, майор державної безпеки, відзначений державними нагородами за «особливу роботу під час винищення збройних формувань ОУН і УПА».
| Шевко Анатолій Іванович | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
17 листопада 1919 Кіровоградська область, Українська СРР | ||
| Помер | 2008 | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Діяльність | науковець, сценарист, розвідник | ||
| Alma mater | Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1951) | ||
| Заклад | Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України | ||
| Членство | НСКУ | ||
| Нагороди |
| ||
Після завершення війни, протягом тривалого часу — директор Дослідно-конструкторського виробництва медичного приладобудування при Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького.
Життєпис ред.
Народився 17 листопада 1919 р. в с. Ганнівці Кіровоградської обл. в родині робітника. Навчався на фізико-математичному факультеті Харківського державного університету.
Служба в органах державної влади ред.
За комсомольською мобілізацією був відряджений 1938 р. на навчання до Школи особливого призначення. Під час німецько-радянської війни та у перші повоєнні роки — співробітник НКВС-МДБ, майор державної безпеки, начальник відділу Другого головного управління.
Займався справами низки видатних українських літераторів. Керував, зокрема, діями агента «Стріли», він же Юрій Смолич[1]. Стежив за «відомим сіоністом та троцькістом», поетом Давидом Гофштейном, після чого він був заарештований, а у 1952-му році розстріляний[2]. Нагороджений орденом Червоної Зірки за «особливу роботу під час винищення збройних формувань ОУН і УПА»[3].
У середині 1940-х років був приставлений для стеження за «найактивнішим українським націоналістом», поетом Максимом Рильським, за справою якого було заарештовано дев'ятеро осіб. У 1948-му році звільнений з органів державної влади через «порушення меж допустимих службових зв'язків» під час роботи над справою Рильського[2]. Історик української медицини Юрій Віленський згадував Анатолія Шевка словами «легендарний розвідник»[4].
Мистецька та наукова діяльність ред.
Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1951) та аспірантуру Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця АН УРСР (1967). Працював головним інженером Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького, пізніше — директором Дослідно-конструкторського виробництва медичного приладобудування (ДКВМП) при інституті. Тісно співпрацював з директором інституту, професором Вадимом Пінчуком, розвивав прецизійне приладобудування[5].
Автор ряду наукових праць і багатьох сценаріїв навчальних, техніко-пропагандистських та науково-популярних фільмів, серед яких: «Фізіологія зору», «Алгоритм якості», «Замість крові» (режисер І. Барчук), «Радіолокація», «Основи телебачення», «Основи колоїдної хімії», «Секрет успіху», «Крекінг нафти» та ін.
На посаді директора ДКВМП нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня «за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України» (2000)[6]. Міжнародною академією рейтингових технологій та соціології нагороджений, як «підполковник у відставці», орденом «За розбудову України ім. М. Грушевського» ІV ступеня[7]. Член Національної спілки кінематографістів України.
Помер у 2008 році[8]. Похований на Байковому кладовищі (північна частина ділянки № 33, 50°25′06″ пн. ш. 30°30′09″ сх. д. / 50.4183611° пн. ш. 30.5027222° сх. д.).
Примітки ред.
- ↑ «Стрела» про архів Гната Хоткевича і взагалі
- ↑ а б На білих і не білих островах
- ↑ Про нагородження орденами і медалями СРСР працівників НКВС та НКДБ УРСР
- ↑ Ростислав Евгеньевич Кавецкий: свойства души
- ↑ Академік Вадим Григорович Пінчук
- ↑ Про відзначення нагородами України наукових працівників
- ↑ Шевко Анатолій Іванович. «Золота Фортуна» Академія
- ↑ Історичний календар Кіровоградщини на 2019 рік
Література ред.
- Спілка кінематографістів України. К., 1985.-С.169.