Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України (ІЕПОР) — науково-дослідний інститут у складі Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, що спеціалізується в галузі онкології, експериментальної патології та радіобіології. Знаходиться в Києві, за адресою: вулиця Васильківська, 45.
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України | ||||
---|---|---|---|---|
Основні дані
| ||||
Засновано | 7 липня 1960 | |||
Приналежність | НАН України | |||
Сфера |
патологія онкологія радіобіологія | |||
Кількість співробітників | понад 200 | |||
Контакт
| ||||
Ключові особи | Бучинська Любов Георгіївна[1] | |||
Країна | Україна | |||
Адреса |
Україна 03022, Київ-22, вул. Васильківська, 45 | |||
Тип | науково-дослідний інститут | |||
Материнська організація |
НАНУ | |||
Вебсторінка | iepor.org.ua/uk/ | |||
Станом на 2020-ті роки Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України — потужний академічний центр із значним матеріально-технічним ресурсом і кадровим потенціалом, що має понад 60-річний досвід роботи в галузі експериментальної і клінічної онкології.
Історія
ред.Інститут експериментальної і клінічної онкології МОЗ УРСР було засновано 7 липня 1960 року з метою «…посилення наукових досліджень в галузі онкології, надання практичної допомоги охороні здоров'я і підготовки кадрів кваліфікованих лікарів-онкологів»[2]. Установу перейменовано в Інститут проблем онкології та підпорядковано Академії наук України 14 травня 1971 року.[3]. Відповідно до Постанови Президії АН УРСР № 571 від 29 грудня 1978 року, інституту присвоєно ім'я Кавецького Ростислава Євгеновича.
У 1990 році у зв'язку із розширенням досліджень в галузі радіобіології, які набули особливого значення у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, установу було перейменовано в «Інститут проблем онкології та радіобіології».[4].
Теперішня назва — «Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України» з 11 грудня 1991 року.[5]
Наукові та медичні дослідження
ред.Широкий спектр досліджень, що були проведені в інституті, став підґрунтям для формування вітчизняної наукової школи онкологів-експериментаторів, базовою ідеологією яких стала концепція взаємодії пухлини і організму.
Завдяки наполегливій та плідній праці співробітників в установі були започатковані та сьогодні активно розвиваються пріоритетні напрями досліджень, які знаходять широке визнання серед світової спільноти, а саме «Радіобіологічні аспекти аварії на Чорнобильській АЕС», «Вивчення біологічної дії лазерного випромінювання та розробка методів фотодинамічної терапії пухлин», «Стовбурові клітини в онкології», «Вивчення патогенетичних аспектів метастазування», «Молекулярні основи та медико-біологічні проблеми фармакорезистентності», «Фундаментальні механізми, засоби і методи сорбційної детоксикаційної терапії».
Серед найбільш важливих інноваційних розробок науковців інституту є технології ранньої та диференційної діагностики передпухлинних та пухлинних процесів різної локалізації згідно сучасної класифікації ВООЗ; методи оцінки чутливості новоутворень до протипухлинних препаратів для прогнозування ефективності медикаментозної терапії та індивідуалізації схем лікування хворих; медико-генетичне консультування онкологічних хворих та членів їх родин; оцінка нестабільності геному лімфоцитів периферичної крові; визначення індивідуальної радіаційної чутливості людини.
Розроблено оригінальний препарат — протипухлинну вакцину на основі пухлинних антигенів хворого та ад'юванта мікробного походження (Сертифікат МОЗ України № 411/03-300200000 від 9.12.2003 р.).
Вагомих успіхів досягнуто у галузі нанотехнологій, зокрема вперше отримані нанокомпозити оксиду заліза для створення векторної системи доставки протипухлинних препаратів.
Велику увагу інститут приділяє координації наукових досліджень в галузі експериментальної і клінічної онкології, яка здійснюється шляхом укладання міжгалузевих договорів із науково-дослідними й навчальними закладами МОЗ та АМН України, обласними та міськими онкологічними диспансерами з метою впровадження розробок фундаментальної онкології у медичну практику. У березні 2010 року на базі інституту розпочала свою плідну діяльність проблемна комісія «Онкологія» МОЗ та АМН України. Поряд з цим, представлення досягнень вітчизняної онкології у міжнародних організаціях; встановлення тісних наукових контактів з рядом університетів та онкологічних центрів Великої Британії, Іспанії, Італії, Канади, Німеччини, Франції, США, Швеції, Швейцарії, Японії та інш.
З 1994 року інститут є єдиним від України членом Європейського співтовариства протиракових інститутів (OECI-EEIG).[6] Провідні фахівці установи є асоційованими членами міжнародних організацій: ASCO[en], BACR[en], EACR, ESMO, ESHO, INCTR, МАНЕБ, ЮНЕСКО.
Наукові досягнення високо оцінені Урядом України і науковою громадськістю. Лауреатами державних премій є 14 вчених, іменні премії Національної академії наук України — присуджено 20 науковцям, 7 вченим присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Науковий доробок складає понад 150 патентів України на винаходи та понад 300 монографічних видань, які високо оцінені світовою науковою спільнотою.
Наукові форуми
ред.Інститут проводить численні вітчизняні та міжнародні наукові форуми, найбільш вагомі з них:
- Всесоюзний симпозіум «Роль стовбурових клітин в лейкозо- та канцерогенезі» (1977);
- Міжнародний симпозіум «Стовбурові та імунокомпетентні клітини в нормі і при пухлинному рості» (1981);
- 7th International Conference on Human Tumor Markers (1990);
- ІІ Міжнародний з'їзд онкологів країн СНД «Онкологія-2000»;
- ІІІ науково-практична конференція «Проблеми онкогенетики: наукові і прикладні аспекти» (2002);
- Науково-практична конференція «Проблеми онкоімунології: наукові і прикладні аспекти» (2003);
- І Всеукраїнська науково-практична конференція «Вітчизняні протипухлинні препарати: аналіз сьогодення та погляд в майбутнє»(2004);
- Науково-практична конференція з міжнародною участю «Молекулярні основи та клінічні проблеми резистентності до лікарських засобів» (2006);
- Міжнародна науково-практична конференція «Пухлинна гіпоксія та злоякісна прогресія» (2008);
- Щорічні конференції молодих дослідників «Сучасні проблеми експериментальної і клінічної онкології»;
- Щорічні всеукраїнські семінари з онкогематології.
Пріоритетні напрямки досліджень Інституту
ред.Наукова тематика Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України виконується відповідно перспективним напрямкам, які включають:
- Вивчення біології пухлинної клітини та її мікрооточення в розвитку молекулярних і клітинних механізмів онкогенезу з метою корекції взаємин «пухлина — організм»
- Визначення молекулярних та клітинних маркерів ініціації, промоції та прогресії з метою розробки методів ранньої та диференційної діагностики злоякісних новоутворень
- Визначення молекулярних аспектів фармакокорекції онкогенезу та формування лікарської резистентності злоякісної клітини й епігенетичних підходів до її модифікації з урахуванням впливу екологічних факторів
- Вивчення впливу наночастинок та нанокомпозитів на метаболізм нормальних та пухлинних клітин та розробка підходів до таргетної терапії та сорбційної детоксикації організму.
Науковці
ред.На сьогодні ІЕПОР НАН України є потужним центром наукових досліджень з найбільш актуальних проблем експериментальної патології, молекулярної онкології та біотехнології. В інституті функціонують 7 наукових відділів, на базі яких працюють понад 200 співробітників, зокрема понад 100 наукових працівників, з них 1 академік НАН України, 2 члени-кореспонденти НАН України, понад 20 докторів та понад 50 кандидатів наук, аспіранти, які навчаються за спеціальностями — «онкологія», «біологія» та «медицина».
Визнанням наукових досягнень співробітників установи: присудження близько 30 Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки, понад 20 іменних премій видатних вчених НАН України, близько 10 звань заслуженого діяча науки і техніки України, 1 звання заслуженого лікаря України.
З інститутом пов'язана наукова діяльність видатних вчених нашої країни, які внесли вагомий внесок у вирішення найважливіших фундаментальних і прикладних питань молекулярної онкології, експериментальної патології, імунології та радіобіології:
- Балицький Костянтин Петрович — завідувач відділу захисно-регуляторних механізмів при канцерогенезі (1971—1995).
- Бутенко Зоя Андріївна — завідувачка відділу механізмів лейкогенезу (1971—2001).
- Гамалія Микола Федорович — завідувач відділу клітинної фотобіології та фотомодуляції росту пухлин, лабораторії квантової нанобіології (1971—2016).
- Затула Дмитро Григорович — завідувач відділу природних протипухлинних речовин (1977—1987).
- Кіндзельський Леонід Петрович — науковий співробітник (1967—1972).
- Мосієнко Володимир Сергійович — науковий співробітник (1964—2016).
- Потебня Григорій Платонович — заступник директора з наукової роботи (1996—2017).
- Сидоренко Світлана Павлівна — завідувачка лабораторії сигнальних каскадів клітин (2003—2008).
- Уманський Юліан Олександрович — завідувач відділу імунології канцерогенезу (1971—1981).
Директори
ред.- 1960—1978 — академік Кавецький Ростислав Євгенович
- 1979—1996 — академік Пінчук Вадим Григорович
- 1996—2021 — академік Чехун Василь Федорович
- з 2021 — професор Бучинська Любов Георгіївна
Видавницька діяльність
ред.Інститут є засновником Міжнародного науково-теоретичного часопису «Experimental oncology»[7] та науково-практичного часопису «Онкология», які мають широку популярність на теренах нашої вітчизни та далекого зарубіжжя, що свідчить про їх високий міжнародний рейтинг.
Примітки
ред.- ↑ Управління справами Національної академії наук України
- ↑ Постанова Ради Міністрів УРСР № 1064 від 7 липня 1960 р.
- ↑ Розпорядження РМ УРСР № 371-р від 14.05.1971
- ↑ Постанова Президії АН УРСР № 319 від 5.12.1990 р.
- ↑ Постанова Президії НАН України № 332 від 11.12.91 р.
- ↑ Європейське співтовариство протиракових інститутів (OECI-EEIG)[недоступне посилання з жовтня 2019](англ.)
- ↑ «Experimental oncology» [Архівовано 24 серпня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
Посилання
ред.- НОВІ РУБЕЖІ ПРОТИПУХЛИННОЇ ТЕРАПІЇ [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]