Шевирьов Степан Петрович

Шевирьов Степан Петрович (18 [30] жовтня 1806, Саратов, Російська імперія — 8 [20] травня 1864, Париж, Французька імперія) — російський літературний критик, історик літератури, поет, громадський діяч слов'янофільських переконань, ординарний професор і декан Московського університету, академік Петербурзької Академії наук.

Шевирьов Степан Петрович
Народився 30 жовтня 1806(1806-10-30)[1][2]
Саратов, Російська імперія[1][2][3]
Помер 20 травня 1864(1864-05-20)[1][2][4] (57 років)
Париж, Франція[1][2][…]
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  Російська імперія
Діяльність поет, літературний критик, історик літератури, філософ
Сфера роботи російська література[5] і поезія[5]
Alma mater Московський університет благодійний пансіонd (1822)[1] і Імператорський Московський університетd
Заклад Імператорський Московський університетd
Мова творів російська
Членство Петербурзька академія наук
Нагороди
Орден Святого Володимира Орден Святої Анни Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня

CMNS: Шевирьов Степан Петрович у Вікісховищі

Започаткував політичне кліше Загниваючий Захід.

Біографія ред.

Служив в Московському архіві Колегії закордонних справ. Входив в «Літературно-філософський гурток любомудрів», в якому брали участь О. І. Кошельов, Д. В. Веневітінов, І. В. Киреєвський. Брав участь в організації і виданні літературного журналу «любомудрів» «Московський вісник» (1827—1830). Разом з В. П. Титовим і М. О. Мельгуновим перевів книгу «Про мистецтво і художників» Л. Тіка і В. Г. Вакенродера.

Примітки ред.

Джерела ред.

Посилання ред.