Відкрити головне меню

Шафак Павей (тур. Şafak Pavey, нар. 10 липня 1976, Анкара)[3]турецький дипломат, публіцист і політик. Вона є членом Великих національних зборів Туреччини від опозиційної Народно-Республіканської партії (НРП), що представляє провінції Стамбула.[4] Є першим інвалідом жінкою, обраною в парламент Туреччини, членом Комітету Організації Об'єднаних Націй з прав інвалідів.[5][6] В 2012 році Павей удостоєна Міжнародної жіночої премії мужності Державного департаменту США.[5][7]

Шафак Павей
Şafak Pavey (cropped).jpg
Народилася 10 липня 1976(1976-07-10) (42 роки)
Анкара, Туреччина[1][2]
Громадянство
(підданство)
Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність політик, авторка, журналістка, письменниця, дипломатка
Alma mater Університет Вестмінстера і Лондонська школа економіки та політичних наук
Володіє мовами турецька
Заклад Організація Об’єднаних Націй
Посада Член Великих національних зборів Туреччини[d]
Партія Республіканська народна партія
Нагороди
Сторінка в Інтернеті safakpavey.com

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Шафак Павей народилася 10 липня 1976 року в Анкарі. Її батьки — Шахін і Айше Енал, відомий журналіст і письменник. У 1994 році вона разом з чоловіком переїхала до Швейцарії, щоб вивчати там мистецтво та кіно. У 1996 році Павей втратила ліву руку і ліву ногу в аварії потягу в Цюриху. Рік потому вона вирушила в Лондон, щоб продовжити там свою освіту. У Лондоні вона вивчала міжнародні відносини в Вестмінстерському університеті, закінчила аспірантуру в Лондонській школі економіки.[8]

Кар'єраРедагувати

Після закінчення навчання Павей працювала в канцелярії Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, будучи відповідальною за зовнішні зв'язки і гуманітарну допомогу в таких країнах, як Алжир, Єгипет, Іран, Ліван і Сирія. Працювала прес-секретарем UNHCR ООН у Центральній Європі в Угорщині, потім керівником департаменту з прав людини в Управлінні Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини.[9]

 
Шафак Павей з Мішель Обама (ліворуч) і Гілларі Клінтон (праворуч) на церемонії нагородження IWOC у 2012 році

Пейви також працювала оглядачем у Стамбульській вірмено-турецькій двомовній щотижневій газеті «Агос», написала три книги, здійснювала спільні проекти з Гарвардським університетом, Королівською Академією Мистецтв у Лондоні і норвезькою Радою дизайнерів. Її книга  13 Numarali Peron (платформа № 13), що оповідає про залізничну катастрофу, написана спільно з її матір'ю Айше Енал і самої Павей, стала бестселером в Туреччині. Павей співпрацювала з лауреатом Нобелівської премії миру Ширін Ебаді при написанні книги «Права біженців в Ірані».[10]

Після п'ятнадцяти років життя за кордоном, Павей, в 2011 році повернулася в Туреччину і балотувалася в парламент. Залишивши в 2012 році роботу в Організації Об'єднаних Націй, вона була обрана депутатом турецького парламенту від провінції Стамбула (Мармуроморський регіон) і народно-Республіканської партії, ставши першим інвалідом жінкою — членом турецького парламенту.[11] У межах своєї депутатської роботи вона є членом комітету Туреччина—ЄС — комітету Євро-Середземноморської Парламентської Асамблеї середземноморського Союзу, підкомітету з питань енергетики, водних ресурсів і довкілля, а також віце—головою і членом товариства дружби з Південною Кореєю і Норвегією від турецького парламенту. Згодом вона була призначена відповідальною за екологічну і соціальну політику в країні.

НагородиРедагувати

ПублікаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати