Шарль Моррас
Charles Maurras
Ім'я при народженні фр. Charles Marie Photius Maurras[1]
Прізвисько Le Martégal
Псевдо Octave Martin[2], Pierre Garnier[2], Léon Rameau[2], Xénophon 03[2], Xénophon 3[2], Xénophon III[2] і Pellisson[3]
Народився 20 квітня 1868(1868-04-20)
Мартіг, Буш-дю-Рон
Помер 16 листопада 1952(1952-11-16) (84 роки)
Тур
Поховання Cimetière de Roquevaired
Громадянство Франція Франція
Діяльність письменник, публіцист, філософ
Вчителі Jean-Baptiste Penond
Знання мов французька[4][5] і окситанська[6]
Членство Французька академія[6], фелібри, Escolo parisenco dóu Felibriged[7][6] і Société des félibres de Parisd (1892)[6]
Напрямок неокласицизм, позитивізм, Роялізм і антисемітизм
Жанр есей, поезія[6] і Памфлет
Magnum opus Mes idées politiquesd, Enquête sur la monarchied, Anthinéad, Kiel et Tangerd і L’Avenir de l’intelligenced
Посада 'majoral' of the Félibriged[6] і seat 16 of the Académie françaised[6]
Партія Ліга французької батьківщиниd (1899) і Французька дія (1952)[6]
Конфесія католицтво
Батько Aristide Maurrasd
Мати Marie-Pélagie Maurrasd
Брати, сестри Romain Maurrasd і Joseph Maurrasd
Автограф
Нагороди
Орден Франциски

Шарль Марі́ Фотью́с Морра́с (фр. Charles-Marie-Photius Maurras; нар.20 квітня 1868, Мартіг, Буш-дю-Рон — †16 листопада 1952, Тур) — французький політик, публіцист, критик, поет, теоретик інтегрального націоналізму. Брав активну участь у діяльності консервативного руху Аксьон франсез, був прихильником монархії, обраний членом Французької Академії 9 червня 1938 року. Під час Другої світової війни співпрацював з режимом Віші, за що був позбавлений усіх звань та відбував довічне ув'язнення. Помер невдовзі після звільнення у 1952 році.

Біографія ред.

Шарль Моррас народився у провансальській католицькій родині, яка сповідувала ідеї монархізму. У віці 14 років під час навчання у коледжі почав втрачати слух, пізніше став майже повністю глухим. Через цю ваду зосередився на літературі, цікавився поезією, римською та грецькою філософією. У 1891 році переїхав до Парижу і разом із групою молодих поетів заснував т. зв. римську школу поетів, які протиставляли себе популярному у той час рухові символістів.[8]

Після «справи Дрейфуса», яка призвела до поляризації суспільної думки, Моррас став затятим прихильником монархічних ідей, приєднався до консервативного руху Аксьон фрасез. У червні 1899 року він був одним із засновників журналу Аксьон франсез, де почав друкувати праці присвячені теорії інтегрального націоналізму. У своїх поглядах Моррас підкреслював верховенство держави та національних інтересів Франції, сприяв визначенню поняття національної спільноти, заснованої на «крові і ґрунті». Він також виступав проти ідеалів французької революції: «свободи», «рівності» і «братерства». У 1908 році його журнал став органом партії роялістів, почав виходити щоденно. Газета Аксьон фрасез виходила протягом наступних 40 років, відігравала значну роль у суспільному житті країни, знайшла підтримку серед певної кількості французів, однак також була об'єктом численних судових позовів.[8].[9]

Крім збірок віршів, Моррас також був автором декількох публіцистичних та філософських праць, подорожніх нарисів переважно по Греції та мемуарів. Після Першої світової війни, здобув визнання, як поет, літературний критик і мемуарист, однак втратив певний вплив на політичне життя. У 1938 році Морраса прийняли до Французької академії, де він займав крісло № 16. Під час німецької окупації у Другій світовій війні, Моррас, хоча й виступав проти співпраці з німцями, став переконаним прихильником уряду Петена. Після війни у вересні 1944 року був арештований, а в січні наступного року був засуджений до довічного тюремного ув'язнення і виключений з академії. У 1952 році за станом здоров'я Морраса звільнилі із в'язниці, однак невдовзі він помер у лікарні міста Тур.

Примітки ред.

  1. Departmental archives of Bouches-du-Rhône
  2. а б в г д е Czech National Authority Database
  3. Персей — 2005.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. CONOR.Sl
  6. а б в г д е ж и Fourié J. Dictionnaire des auteurs de langue d'Oc de 1800 à nos joursAix-en-Provence: Felibrige edicioun, 2009. — P. 215. — 369 с. — ISBN 978-2-9533591-0-7
  7. Fourié J. La maintenance félibréenne du Languedoc, présentation historique // Etudes héraultaises(untranslated), 1998. — вип. 28-29. — 6 с. — ISSN 1621-4609
  8. а б Charles Maurras. Biography. Encyclopaedia Britannica. 11 березня 2007. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 27 листопада 2012.
  9. Плюралізм націоналізмів у першій половині ХХ ст. Українські підручники онлайн. 2007-3-11. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 27 листопада 2012.