Відкрити головне меню

Шарль Манту (фр. Charles Mantoux, фр.[mɑ̃tu]; 14 березня 1877(18770314), Париж — 1947) — французький лікар та науковець, відомий завдяки винайденню епонімічного серологічного тесту на туберкульоз[3][4][5]

Шарль Манту
Charles Mantoux
Charles mantoux.jpg
Народився 14 травня 1877(1877-05-14)[1]
Париж, Франція
Помер 1947[1][2]
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність лікар, іммунолог
Alma mater Паризький університет
Сфера інтересів Фтизіатрія, радіологія, громадське здоров'я
Відомий завдяки: Проба Манту

ЖиттєписРедагувати

У 1904 році Шарль закінчив Паризький  університет, де одним з його вчителів були Поль Брока та відомий педіатр та патолог Віктор Ютінель[fr]. Манту спеціалізувався на венеричних захворюваннях, особливо на сифілісі[4]. У студентські роки він захворів на туберкульоз і в наступні роки у нього були рецидиви. Тому він не зміг працювати у клініці венеричних захворювань у Парижі. Через проблеми зі здоров'ям лікар переїхав у Канни. Але протягом тривалих періодів канікул, наданих пацієнтам в санаторіях, він мав змогу продовжувати працювати у Парижі.

Внесок у медицинуРедагувати

У 1908 році він представив Французькій академії наук своє перше дослідження по реакціях на внутрішньошкірні ін'єкції і опублікував цю роботу в 1910 році[6]. У наступні роки внутрішньошкірна проба замінила підшкірну пробу Пірке. На сьогодні саме пробу Манту продовжують використовувати в діагностиці, за необхідності диференціальної діагностики туберкульозу із саркоїдозом, іншими хворобами легень. Проте саму пробу винайшов Фелікс Мендель, тому саму пробу називають також пробою Менделя-Манту[5][6].

Манту розробив скринінговий тест на виявлення туберкульозу у худоби. Він використав його на конях та свинях. Також він досліджував на мурчаках можливість виявлення рівня прояву алергічної реакції[5].

Шарль Манту проводив радіологічні дослідження туберкульозу. У нього є роботи по туберкульозних гарячці та плевриту. Він один з перших застосовував штучний пневмоторакс для лікування легеневого туберкульозу та досліджував його ефект на каверни[5].

Ці та інші внески в науку були зроблені далеко від великих університетів та інститутів.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Who Named It?
  2. Bibliothèque interuniversitaire de Santé — 2011.
  3. Al-Aboud NM (2016). Eponyms in Tuberculosis [Епоніми у Туберкульозі]. 7(3) (англійська). Our Dermatol Online. с. 355–358. Процитовано 24.03.2017. 
  4. а б Mazana JS (2009). La tuberculosis y sus epónimos. Charles Mantoux (1877-1947) [Тубекульоз та його епоніми. Шарль Манту (1877-1947)] (іспанська). Revista Española de Sanidad Penitenciaria. doi:10.4321/S1575-06202009000100004. Процитовано 24.03.2017. 
  5. а б в г Charles Mantoux. Whonamedit?. Процитовано 25.03.2017. 
  6. а б Ю. І. Фещенко, В. М. Мельник (2016). Історія вчення про туберкульоз. Ліра-К. с. 173. ISBN 978-617-7320-30-1. Архів оригіналу за 26.03.2017. Процитовано 26.03.2017.