Відкрити головне меню

Скри́нінг (від англ. screening — «відбір, сортування») — стратегія в організації охорони здоров'я, спрямована на виявлення захворювань у клінічно безсимптомних осіб в популяції.

Мета скринінгу — по можливості раннє виявлення захворювань, що дозволяє забезпечити ранній початок лікування з розрахунку на полегшення стану пацієнтів і зниження смертності. Попри те, що скринінг сприяє ранній діагностиці, не усі скринінгові методи демонструють однозначну користь. Серед небажаних ефектів скринінгу — можливість гіпердіагностики або помилкової діагностики, створення неправдивого почуття упевненості у відсутності хвороби. З цих причин скринінгові дослідження повинні мати достатню чутливість і допустимий рівень специфічності[1].

Розрізняють масовий(універсальний) скринінг, до якого притягуються усі особи з певної категорії (наприклад, усі діти одного віку) і селективний скринінг, вживаний в групах ризику (наприклад, скринінг членів сім'ї у разі виявлення спадкового захворювання). У державах пострадянського простору для позначення скринінгу також використовується термін диспансеризація.

Медичне устаткування для скринінгуРедагувати

Медичне устаткування для скринінгу часто відрізняється від устаткування, вживаного в клінічній діагностиці. Метою скринінгу є лише виявлення/виключення захворювань у клінічно безсимптомних осіб, на відміну від обстеження свідомо хворих, спрямованого на оцінку характеру і вираженості патологічного процесу. У зв'язку з цим, устаткування для скринінгу може бути менш точним, чим діагностичне.

Переваги і недоліки скринінгуРедагувати

Скринінг має як переваги, так і недоліки; рішення про необхідність скринінгу приймається шляхом зважування цих чинників.

ПеревагиРедагувати

Скринінг дозволяє виявляти захворювання в їх ранніх, безсимптомних стадіях, на яких лікування ефективніше.

НедолікиРедагувати

Як і будь-які інші медичні дослідження, скринінгові методи не є досконалими. Результати скринінгу можуть бути як неправдиво-позитивними, вказуючи на наявність насправді відсутньої хвороби, так і неправдиво-негативними, не виявляючи існуючу хворобу.

  • Скринінг потребує витрат на медичні ресурси на тлі того, що більшість обстежених осіб виявляються здоровими;
  • Наявність небажаних ефектів скринінгу (тривога, дискомфорт, дія іонізуючого випромінювання або хімічних агентів);
  • Стрес і тривога, викликані неправдиво-позитивним результатом скринінгу;
  • Непотрібні додаткові дослідження і лікування осіб з неправдиво-позитивним результатом;
  • Психологічний дискомфорт, обумовлений більш раннім знанням про власне захворювання, особливо у разі неможливості лікування;
  • Неправдиве почуття безпеки, викликане неправдиво-негативним результатом, яке може відстрочити постановку діагнозу.

Принципи скринінгуРедагувати

Доцільність введення скринінгу населення пов'язана з низкою запитань, зазначених вище. Хоча проведення деяких скринінгових тестів не вигідне, в цілому масові скринінгові обстеження забезпечують підвищення рівня здоров'я населення. Всесвітня організація охорони здоров'я в 1968 році розробила рекомендації щодо принципів скринінгу, які досі не втратили актуальність.
Основні положення:

  1. Захворювання повинне представляти важливу медичну проблему
  2. Повинно існувати лікування захворювання
  3. Можливості діагностики і лікування захворювання мають бути доступні
  4. Захворювання повинне мати прихований період
  5. Для захворювання повинен існувати метод дослідження
  6. Метод дослідження має бути прийнятний для використання в популяції
  7. Необхідно адекватно розуміти природний перебіг хвороби
  8. Повинна існувати погоджена політика в необхідності лікування
  9. Економічні витрати на виявлення випадків захворювання мають бути збалансовані із загальним об'ємом витрат
  10. Скринінг повинен здійснюватися безперервно, а не «раз і назавжди»

ПриміткиРедагувати