Шандор Іштван Дьйордьович

І́штван Дьйо́рдьович Ша́ндор (угор. Sándor István, нар. 19 серпня1944, Угорщина) — колишній радянський футболіст угорського походження, а згодом — футбольний тренер. Грав на позиції півзахисника. Дворазовий чемпіон УРСР (1967, 1982) та бронзовий призер першості республіки (1970) з футболу. За видатні досягнення йому присвоєно почесне звання Майстер спорту СРСР.

Іштван Шандор
Особисті дані
Повне ім'я	Іштван Дьйордьович Шандор
Народження	19 серпня 1944(1944-08-19) (80 років)
	Чепа
Зріст	175 см
Вага	75 кг
Громадянство	СРСР  Угорщина
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1966 «Полісся» (Житомир) 36 (0) 1967—1969 «Автомобіліст» (Житомир) 64 (6) 1970 «Спартак» (Суми) ? (1) 1970 «Автомобіліст» (Житомир) 9 (0) 1971 «Спартак» (Суми) ? (4) 1972—1973 «Фрунзенець» (Суми) ? (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 197?—1978 «Говерла» (Ужгород) 1981 «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) 1984—1987 «Закарпаття» (Ужгород) 1988—1989 «Зірка» (Кіровоград)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Футбол він почав грати в юнацькі роки ще у рідному Закарпатті. У 1966 році його запросили до команди майстрів «Полісся» (Житомир), яка наступного року вже під назвою «Автомобіліст» з його участю виборола перше місце в першості УРСР серед команд своєї зони класу «Б», виграла стикові фінальні ігри та вийшла до 2 групи класу «А» чемпіонату СРСР з футболу 1968. У 1970 році він на короткий час потрапив до сумського «Спартака» — срібного призера чемпіонату УРСР з футболу 1969 серед команд класу «Б», але ще в тому році повернувся до «Автомобіліста». Однак через рік він все ж потрапив в Суми, де вже в тоді перейменованому на «Фрунзенець» колективу майстрів після успішних трьох сезонів завершив свою активну футбольну кар'єру.

Кар'єра тренера

Після завершення професіональної кар'єри футболіста його призначили тренером «Говерли» (Ужгород), яка тоді виступала у другій лізі чемпіонату СРСР з футболу (197?—1978). Згодом він став асистентом теж друголігової команди «Спартак» (Івано-Франківськ) (1979—1980), а у 1981 році — головним тренером цієї команди, назва якої тоді була «Прикарпаття» і вона виступала вже у першій лізі. Немала заслуга його в тому, що цей колектив майстрів в тому році у зональному етапі кубкового турніру СРСР здобув почесне четверте місце після таких відомих команд, як «Динамо» (Київ), «Кайрат» (Алма-Ата) та «Карпати» (Львів). У наступному сезоні його запросили до чернівецької «Буковини», яка тоді виборола звання чемпіона УРСР з футболу серед команд другої ліги (1982). У 1984 — 1987 роках він знову керував ужгородським колективом майстрів, назва якого в той час була «Закарпаття», а наприкінці восьмидесятих його призначили головним тренером «Зірки» (Кіровоград) (1988—1989).

Командні трофеї

• Чемпіон України з футболу (2): 1967, 1982
• Бронзовий призер першості республіки (1): 1970

Індивідуальні досягнення

• Майстер спорту СРСР

Посилання

• Статистика на КЛІСФ (рос.)
• Статистика на сайті «footbook.ru» (рос.)
• Першість УРСР з футболу 1967 на сайті «football.lg.ua» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Першість УРСР з футболу 1970 на сайті «football.lg.ua» [Архівовано 8 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Кубок СРСР з футболу 1981 на сайті «football.lg.ua» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Першість УРСР з футболу 1982 на сайті «football.lg.ua» [Архівовано 6 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Статистика на сайті «Історія та статистика українського футболу»
• Крайняниця П. Історія закарпатського футболу. — Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2004. С. 104, 105
• Федак В. Закарпаття у спортивному вимірі. — Ужгород: Видавництво «Карпати», 1994. — С. 137