Взводний

посадова особа молодшого офіцерського складу
(Перенаправлено з Чотар)

Взводний або команди́р взво́ду, історично чотови́й[1][2], чота́р[3] — посадова особа молодшого офіцерського складу (іноді прапорщики, старші прапорщики, фельдфебелі тощо) Збройних Сил більшості країн, яка здійснює командування взводом — підрозділом, що налічує, як правило, від двох до чотирьох відділень, у кількості від 9 до 50 осіб. Чисельність особового складу роти залежить від країни, виду Збройних сил, роду військ та його функціонального призначення. Входить до складу роти (батареї) (також може бути й окремим).

Стандартне умовне позначення взводу в системі НАТО

Історія

ред.
 
Відзнака четаря УГА

Четар УСС

ред.

Як відомо, першою українською військовою формацією в XX ст. став Легіон Українських січових стрільців (УСС), створений у складі Австро-угорської цісарсько-королівської армії в серпні 1914 р. В легіоні старшинські звання січових стрільців були українськими відповідниками офіцерській старшині в австрійської армії. На чолі полку стояв полковник, що відповідає цісарсько-королівському оберштові, на чолі батальйонів, які у нас називаються куренями, стоять курінні отамани, що відповідають цісарсько-королівським майорам, на чолі компаній (рос. — рота), по нашому — сотні, стоять сотники, а під ними субальтерні офіцери: старший четар і четар.[4]

 
Відзнака чотового УПА на однострої

Відзнаки ступенів Легіону УСС спочатку не відрізнялися від прийнятих в австро-угорській армії. Їх розміщували на петлицях синього кольору. На категорію і ступінь військовослужбовця вказували кількість шестикутних зірочок, матеріал, з якого їх виготовляли, наявність на петлицях галуна, його тип. Зірочки підофіцерів були целулоїдні, білого кольору. Петлиці четаря не мали галуна, а була тільки одна зірка вишита сріблом.[5]

Четар УГА

ред.

Державний Секретаріат Військових Справ (ДСВС) на чолі з полковником Дмитром Вітовським з перших днів військового будівництва запровадив схвалені Національною Радою старшинські звання, серед яких — четар. Термін служби у званні, після якого надавалося право на підвищення у період війни, становив: для четаря — 2 роки. За особливі заслуги на фронті наступне військове звання надавалося достроково. Право присвоювати старшинські звання четаря було у повноваженні командирів частин і Окружних військових команд.[6] Як показали дослідження, у Галицькій Армії, командантами куренів були — поручник або четар.[7]

Відзнаки ступенів розміщували на рукавах мундира і плаща. Четар відносився до сотенної старшини. І відповідно до XLVI розпоряду носили відзнаки у вигляді золотих смужок (6 мм завширшки і 120 мм завдовжки) з розетками на кінцях: хорунжий — одну смужку. [5]

Чотовий УПА

ред.

В УПА діяла система функційних та старшинських ступенів. Згідно з нею чотовий — це командир чоти, яка в свою чергу складалась із кількох роїв. Посада чотового була функційною відзнакою, тобто керувати чотою могла особа як і з вищим так і з нижчим ступенем.[8]

Четарі українських військових з'єднань

ред.

   

Молодше звання
 
Хорунжий
 
Українська Галицька армія
Четар
Старше звання
 
Поручник

Командир взводу Збройних Сил України

ред.

Військове звання командира взводу у Збройних силах України — прапорщик, старший прапорщик, молодший лейтенант, лейтенант або старший лейтенант.

Командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі.

Командир взводу підпорядковується командирові роти (батареї) і є прямим начальником усього особового складу взводу[9].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Чотовий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. взводный // Російсько-український словник для військовиків / А. Бурячок [та ін.]; відп. ред. Д. Гринчишин. — Київ: Варта, 1995. — С. 44. — 384 с. — ISBN 5-7707-7108-9.
  3. Чотар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Темницький В. Українські січові стрільці // Пам'яткова книжка Союзу Визволення України: Календар на 1917 рік. — Відень, 1917. — С. 197. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  5. а б Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917—1921 рр. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 12 листопада 2014.
  6. Ткачук П. П. Командні кадри Сухопутних військ Галицької Армії [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]1918-1919 рр. [Архівовано 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]
  7. Шумінська Н. В. Особливості комплектування Галицької армії старшинським складом (pdf) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  8. Мірчук П. Українська повстанська армія 1942—1952. Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 12 листопада 2014.
  9. Командир взводу (групи, башти). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

Знаки розрізнення рангів в УСС [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]