Чокрацьке озеро

гідрологічний заказник в АР Крим

Чокра́цьке о́зеро (рос. Чокракское озеро, крим. Çoqraq gölü, грец. Μεταξα) — солоне озеро на Керченському півострові в Криму, відокремлене від Азовського моря широким пересипом.

Чокрак
крим. Çoqraq gölü
Чокрак
Вид на пересип між озером (праворуч) і Азовським морем
45°27′32″ пн. ш. 36°17′56″ сх. д. / 45.45889° пн. ш. 36.29889° сх. д. / 45.45889; 36.29889
Розташування
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Розташування Керченський півострів,
Автономна Республіка Крим
Прибережні країни Україна Україна
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні 8,5  км²
Висота 0 м
Глибина середня 0,85  м
Глибина макс. 1,3  м
Довжина 4,1  км
Ширина 3,6  км
Берегова лінія 14 км  км
Вода
Солоність солоне  г/л
Басейн
Вливаються сірководневі джерела
Площа басейну 74 км²  км²
Країни басейну Україна Україна
Інше
Міста та поселення село Курортне поруч;
Керч — 18 км
Geonames 710422
Списки
Чокрацьке озеро. Карта розташування: Україна
Чокрацьке озеро
Чокрацьке озеро (Україна)
Чокрацьке озеро. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Чокрацьке озеро
Чокрацьке озеро (Автономна Республіка Крим)
добувають сіль

CMNS: Чокрак у Вікісховищі

Довжина — 3,5 км, ширина — 2,5 км, площа — 8,5 км².

Мул на дні Чокрацького озера має лікувальні властивості.

Ропа і грязь озера корисні для лікування захворювань, пов'язаних з опорно-руховою системою, гінекологією, урологією, нервовою системою, ЛОР-органів.

Перші письмові згадки про лікувальне застосування грязі озера Метака (грецька назва оз. Чокрак) датуються І ст. до н. е. Тоді майже весь Кримський півострів входив до складу Боспорського царства, яким правив легендарний цар Мітрідат. Столицею царства було місто Пантикапей (територія сучасного м. Керч), за 18 км від якого і розташувалось відоме своєю цілющою гряззю озеро[1] .

Видобуток солі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Озеро Чокрак унікальне творіння Природи. http://www.aptekagal.com.ua/. «Аптека Галицька» всеукраїнський інформаційний часопис. Архів оригіналу за 31 жовтень 2014. Процитовано 31 жовтня 2014. 

ЛітератураРедагувати