Числа Пізо

будь-яке дійсне алгебричне ціле число, більше від 1, абсолютна величина всіх спряжених якого строго менша від 1

Число Пізо[1][2] (або число Пізо — Віджаяраґгавана[3][4], або PV-число) — будь-яке ціле алгебричне число, більше від одиниці, модулі всіх спряжених якого строго менші від одиниці. Ці числа відкрив 1912 року Аксель Туе[en][5], від 1919 року вивчав Ґодфрі Гарді у зв'язку з діофантовими наближеннями[6], але популярність вони здобули після опублікування 1938 року дисертації Шарля Пізо[fr][7]. У 1940-х роках дослідження продовжили Тірукканнапурам Віджаяраґгаван[en] і Рафаель Салем.

З числами Пізо тісно пов'язані числа Салема: це таке число, модулі всіх спряжених якого не перевищують 1 і серед них є одиничний.

Властивості

ред.

Що більший натуральний показник степеня PV-числа, то більше цей степінь наближається до цілого числа. Пізо довів, що серед нецілих додатних алгебричних чисел, модулі яких більші від 1, ця властивість є винятковою для PV-чисел: якщо дійсне число   таке, що послідовність відстаней  [8] від його степенів до множини цілих чисел квадратно сумовні (належать L2)[уточнити], то   — число Пізо (і, зокрема,   — алгебричне).

Найменшим числом Пізо є єдиний дійсний корінь кубічного рівняння  , відомий як пластичне число[2].

Квадратичні ірраціональності, що є числами Пізо:

Значення Многочлен Числове значення
    1,618034 …
(золотий перетин)
    2,414214…
(срібний перетин)
    2,618034…  A104457
    2,732051…  A090388
    3,302776…  A098316
(бронзовий перетин)
    3,414214…
    3,561553.  A178255
    3,732051…  A019973
    3,791288…  A090458
    4,236068…  A098317

Примітки

ред.
  1. А. Егоров. Числа Пизо // Квант. — 2005. — № 5 (16 червня). — С. 8—13. Архівовано з джерела 4 вересня 2011.
    А. Егоров. Числа Пизо (окончание) // Квант. — 2005. — № 6 (16 червня). — С. 9—13. Архівовано з джерела 27 листопада 2011.
  2. а б Terr, David; Weisstein, Eric W. Pisot Number(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
  3. В. Н. Берестовский, Ю. Г. Никоноров. Цепные дроби, группа GL(2,Z) и числа Пизо // Математические труды. — 2007. — Т. 10, № 1 (16 червня). — С. 97–131.
  4. Дж. В. С. Касселс. Введение в теорию диофантовых приближений. — 1961.
  5. Axel Thue, " Über eine Eigenschaft, die keine transzendente Grösse haben kann ", Christiania Vidensk. selsk. Skrifter, vol. 2, 1912, p. 1-15.
  6. Godfrey H. Hardy, " A problem of diophantine approximation ", Journal Ind. Math. Soc., vol. 11, 1919, pp. 205—243.
  7. Charles Pisot, " La répartition modulo 1 et les nombres algébriques ", Ann. Sc. Norm. Super. Pisa, II, Ser. 7, 1938, p. 205—248.
  8. Тут   означає відстань від   до  , тобто  , де   — дробова частина числа  .