Чикітано або Чикітос — корінне населення Болівії, невелика кількість яких також проживає в Бразилії. Чіквітано в основному живуть в Чикітанія на території тропічної савани в Санта-Крус, Болівія. Невелика кількість також живе в Департаменті Бені і в Мату-Гросу, Бразилія. Під час перепису населення 2012 року чикітанос становили 1,45% від усього населення Болівії або 145653 особи, що є найбільшою кількістю серед будь-яких низинних етнічних груп.[1] Відносно невелика частка болівійських чикітаносів розмовляє мовою чикітано. Багато людей повідомили під час перепису населення, що вони ні розмовляють цією мовою, ні вивчають її в дитинстві.[2] Етнічна приналежність чикітано з'явилася серед соціально та лінгвістично різноманітного населення в єзуїтській місії Чикіто, де вимагали розмовляти спільною мовою.[3]

Чикітано
Chiquitos.jpg
Малюнок одягу чикітос,
Алсид д'Орбіньї, 1831

НазваРедагувати

Назва в перекладі з іспанської означає «маленькі». Зазвичай кажуть, що цей етнонім був обраний іспанськими конкістадорами, коли вони побачили маленькі двері індійських хатин у цьому регіоні. Чикітанос також відомі як Монококс (у множині: Монокока),[4] Чикіто або Тарапекосі.

МоваРедагувати

 
Регіон, де широко розмовляють мовою чикітано

Приблизно 40 000-60 000 людей говорять на мові чикітано в Болівії, що робить її четвертою найбільш поширеною корінною мовою в цій країні.[5] Мова — мова чикіто, можливо, належить до мовної родини Макро-Же. Мовлення чоловіків і жінок відрізняються між собою граматично. Мова послуговується латинським шрифтом. Опубліковано декілька граматик для «чикітано» та визначено чотири діалекти: Манасі, Пеньокі, Піньоко і Дао.

ІсторіяРедагувати

Різноманітні корінні етнічні групи населяли чикітанію до прибуття іспанців, що було відзначено заснуванням Санта-Крус-де-ла-Сьєрра в 1559 році в точці, розташованій на схід від теперішнього місця міста. Місіонерські контакти були невдалими протягом перших дев'яти десятиліть 1600-х років.[6]

Чикіто були добре сформовані та сильні, середнього зросту та з оливковою шкірою. Це сільський народ, що майже два століття чинив опір іспанцям. У 1691 р. вони запросили місіонерів-єзуїтів. Мова чикіто була прийнята як засіб спілкування серед новонавернених, які незабаром налічували 50 000, що представляло майже п'ятдесят племен.[7]

Формуючим досвідом етнічної приналежності чикітано стала їхнє спільне хрещення та проживання в містах під владою місіонерів-єзуїтів від їх прибуття в 1692 році до Сан-Хав'єр-де-лос-Піньокас (провінція Суфло-де-Чавес) і до вигнання з іспанських колоніальних володінь. Місії керували населеними пунктами Сан-Хав'єр-де-лос-Піньокас, Консепсьон, Сан-Ігнасіо, Санта-Ана, Сан-Рафаель, Сан-Хосе, Сан-Хуан, Сантьяго, Санто-Корасон і Сан-Мігель. Кожне місійне місто налічувало від однієї до трьох тисяч жителів.[8] Єзуїти наголошували на молитві та праці як на головній діяльності гідного життя. Вони сприяли осідлості, скотарству та ткацтву на ткацьких верстатах.[9] Шведський антрополог Ерланд Норденскельд так описав спадщину єзуїтів: «Єзуїти захищали індіанців від інших білих, але позбавляли їх свободи і робили їх такими залежними, що після вигнання місіонерів вони були легкою здобиччю для недобросовісних білих. Насправді вони створили основу для вимирання багатьох індіанських племен»[10]

Після вигнання єзуїтів деякі чикітано були залучені на роботах на ранчо та ферми, що належали метисам, де вони служили невільними робітниками; інші відступали в села.[9] Каучукова лихоманка по всій Південній Америці принесла у регіон нову галузь з 1880 по 1945 рік, в якій знову працюють робітники чикітано. Робота часто була примусовою, а умови надзвичайно суворими, що призвело до смертей від нещасних випадків на робочому місці, недоїдання, таких захворювань, як малярія, авітаміноз та цинга.[11] Чикітанос також будували залізницю Санта-Крус-Корумба.[12]

Політична організаціяРедагувати

У Болівії народ чикітано представлений організацією корінних організацій Чикітано (Organización Indígena Chiquitana, OICH). OICH на чолі з Хосе Баілаба, який виступає в якості касик.[13]

У Бразилії Чікітано намагаються отримати власну територію корінного населення.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Censo de Población y Vivienda 2012 Bolivia Características de la Población. Instituto Nacional de Estadística, República de Bolivia. с. 29. 
  2. Albó, Xavier; Carlos Romero (2009). Autonomías Indígenas en la realidad boliviana y su nueva Constitución. La Paz: Vicepresidencia del Estado Plurinacional de Bolivia. с. 19. 
  3. Comisión Económica para América Latina y el Caribe (CEPAL) (2005). Los pueblos indígenas de Bolivia: diagnóstico sociodemográfico a partir del censo del 2001. Santiago, Chile: United Nations. с. 39. 
  4. Sans, Pierric and Lucas Chorez Quiviquivi (2013). Elementos de la gramática del Bésɨro. San Antonio de Lomerío: Laboratoire Dynamique du Langage. с. 1. 
  5. «Chiquitano: Language.» Instituto Socioambiental: Povos Indígenas no Brasil. Retrieved 31 March 2012
  6. Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 20. 
  7.   Hugh Chisholm, ред. (1911) «Chiquitos» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 6 Cambridge University Press p. 239  (англ.)
  8. Murrieta, Cynthia Radding (2005-12-28). Landscapes of power and identity: comparative histories in the Sonoran desert and the forests of Amazonia from colony to republic. Duke University Press. с. 58. ISBN 978-0-8223-3689-1. 
  9. а б Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 17–26. 
  10. Nordenskiöld, Erland; Ignaz Schlosser (1922). Indianer und weisse in Nordostbolivien. Stuttgart: Strecker und Schröder.  Translated and quoted in Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 19. 
  11. Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 19. 
  12. Riester, Jürgen (1975). Indians of Eastern Bolivia: Aspects of their present situation. IWGIA document. Copenhagen: IWGIA. с. 20. 
  13. Indígenas chiquitanos y guaraníes se sumarán a la marcha indígena del 15 de agosto.. Agencia Intercultural de Noticias Indígenas. 2011-08-03. Процитовано 2011-08-04.