Чжоукоудянь

Чжоукоудянь (кит.: 周口店; піньїнь: Zhōukǒudiàn) — місцевість у окрузі Фаншань на південному західні Пекіна (Китай), де у 1929 році китайським археологом Пей Веньчжуном були знайдені останки викопних людей, нині відомих як Homo erectus (людина прямоходяча).

Чжоукоудянь
Вхід до Чжоукоудянь
Статус	Світова спадщина ЮНЕСКО
Країна	КНР
Населений пункт	Пекін
Тип	Стоянка
Історія
Датування	700–200 тис. років тому
Періоди	палеоліт
Дослідження
Відкрито	1921
Відкривач	Йохан Кюннар Андерсон
Дата дослідження	З 1927
Артефакти	останки викопних людей, нині відомих як Homo erectus
Чжоукоудянь
Чжоукоудянь у Вікісховищі

Стоянка Чжоукоудянь є найважливішим районом проживання людини часів палеоліту в північній частині Китаю. Тут розташована стоянка № 1 — всесвітньо відома стоянка Пекінського синантропа. Вона була виявлена шведським археологом Йоханом Кюннаром Андерсоном 1921 р. Пізніше тут працювали і інші вчені, археологи і палеоантропологи. 1927 р. почалися офіційні розкопки, які вела група китайських і зарубіжних археологів. Підсумком їх роботи стало виявлення трьох скам'янілих зубів древньої людини, що добре збереглися; цим решткам дали офіційну назву «пекінської гілки пекінського синантропа».

Протягом понад 80 років археологічні розкопки в Чжоукоудянь велися з перервами. Нині роботи продовжуються. За кількостю видів скам'янілих фрагментів протоантропів, а також кам'яних знарядь праці, скам'янілостей ссавців і слідів вогнищ, виявлених в Чжоукоудяні, ця стоянка перевершує всі інші, що відносяться до того ж часу.

У розщелинах вапняку знаходилися відкладення середнього плейстоцену, ймовірно, міндельської епохи, що сформувалися близько 500 000 років тому. У них знаходилися кістки приблизно 40 осіб, що супроводжувалися кістками вимерлих видів тварин, відщепи і чоппінг-туламі, спостерігаються також сліди вогню. З «верхньої печери» походять скелети типу Homo sapiens з кам'яними і кістяними знаряддями, що належать до верхнього палеоліту. Прадавньою антропологічною знахідкою на території Китаю є виявлення кісткових фрагментів (10 зубів) дріопітека. Ранній палеоліт представлений в Китаї знахідкою популяції гомінідів.

Знайдені в цьому районі предмети дозволяють припустити, що синантропи жили в районі Чжоукоудянь 700–200 тис. років тому. Вони жили головним чином збиранням дикорослих плодів і рослин. Допоміжним засобом для їх існування служило полювання. У ранньому періоді існування цих людей, а саме 700–400 тис. років тому, а потім в середньому періоді (400–300 тис. років тому), і нарешті, в останньому періоді (300–200 тис. років тому), пекінські синантропи були палеоантропами на важливому етапі еволюційного розвитку від мавпи до людини. Цей факт має дуже важливе значення в галузі біології, історії антропології і вивчення еволюції людства. У XIX ст. в Індонезії була виявлена скам'янілість кришки черепа древньої людини; пізніше його назвали пітекантропом або «яванською людиною». Були запеклі суперечки про те, до кого його віднести: до людини або до мавпи. Суперечки продовжувалися аж до відкриття стоянки пекінського синантропа. Виявлений в Чжоукоудяні багатий археологічний матеріал підтвердив, що пітекантроп був прадавньою викопною людиною, а не твариною. За підсумками досліджень учених було встановлено, що під час світанку історії людства дійсно існував період «людини прямоходячої».

За кількістю знайдених матеріалів Чжоукоудянь є найбагатшою з виявлених у світі стоянок давньої людини з вертикальним положенням тіла при ходьбі. У 1987 році ЮНЕСКО офіційно оголосила його «культурною спадщиною світу».

Посилання

• Центр древней культуры — стоянка синантропа Чжоукоудянь [Архівовано 6 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Археологічна WEB-Енциклопедія

• 
  Верхня печера
• 
  Ділянка 4
• 
  Ділянка 5
• 
  Місцевість «Пекінської людини»