Чернігівський з'їзд

Черні́гівський з'їзд — останній відомий княжий з'їзд Ольговичів. Відбувся в Чернігові 1206 року. На зустрічі були присутніми Всеволод Святославич Чермний з родичами, Володимир Сіверський з родичами, Мстислав Старий з племінниками і половці. Імовірно, інтерес Ігоревичів полягав у придбанні Галича, чернігівських Ольговичів — у придбанні Новгорода-Сіверського. Умови допомоги смолян Ольговичам неясні, принаймні Ольговичі спочатку готові були миритися з князюванням Рюрика в Києві.

Питання про галицьку спадщинуРедагувати

З'їзд зібрано невдовзі після загибелі Романа Галицького та виникнення проблеми успадкування його великих володінь. Прямі спадкоємці Романа, Данило та Василько, хоч і підтримувані угорцями, були немовлятами і претендувати на реальну владу не могли. Ігоровичі були синами Єфросинії, дочки Ярослава Осмомисла галицького (пом.1187).

1201 і 1205 року Рюрик, Ольговичі і половці вже намагалися опанувати Галичем, але першого разу їх захопив зненацька Роман і вони втратили Київ, а другого просто повернулися з соромом великим[1], зіткнувшись з опором галичан і угорського гарнізону, який король дав удові Романа. 1206 року, після з'їзду, здійснено аналогічний похід, але на бік союзників залучено також Лешка Білого, у поході проти якого загинув Роман. Крім того, до Галича повернулися з вигнання прихильники покликання на князювання Ігоровичів, бояри Кормиличичі. В результаті Ігоровичам кілька років із перервами вдавалося займати князівські столи в Галичі, Володимирі-Волинському, Перемишлі та Звенигороді.

Питання про Новгород-СіверськийРедагувати

Войтович Л. В. пов'язує з цим з'їздом і більш фундаментальне рішення, яке узгоджується з тим, що згодом Ігоровичі Сіверські вокняжилися в Галичі (хоч і не змогли закріпити його у владі своїх нащадків), у Новгород-Сіверському князівстві нащадки Святослава Ольговича зберегли за собою лише Посем'я (Новгород-Сіверський і Трубчевськ увійшли до складу Брянського князівства) і не князювали в Чернігові. Зокрема, конфлікт між Михайлом Чернігівським та Олегом Курським 1226 року дослідник пояснює спробою останнього домогтися зміни рішень чернігівського з'їзду. Однак, дослідник відносить рішення про передання Новгорода-Сіверського старшій лінії Ольговичів (після переходу Ігоря до Чернігова) ще до 1190 року, коли було укладено шлюб Давида Ольговича з дочкою Ігоря Святославича.

Квашнін-Самарін М. Д.[ru] припустив, що Ігоревичі поступилися чернігівським Всеволодовичам Новгород-Сіверським за допомогу в оволодінні Галичем (1206). Зотов Р. В.[ru] це припущення не підтримав, хоча вважає, що Рюрик/Констянтин Ольгович був новгород-сіверським князем після Володимира Ігоровича (1206), і згодом, при переходах Всеволода Чермного на київське князювання (1206, 1207, 1210), переходив на чернігівське[2]

ПриміткиРедагувати

  1. Лаврентьевская летопись
  2. Зотов Р. В. О черниговских князьях по Любецкому синодику. — СПб. : Типография братьев Пантелеевых, 1892. — 327 (+47) с.

ПосиланняРедагувати