Микола Власович Черненко (25 грудня 1924, с. Успенка, Бурлінський район, Уральська область — 27 вересня 2006, Тольятті) — командир кулеметного розрахунку 2-го ескадрону 60-го гвардійського кавалерійського полку 16-ї гвардійської Чернігівської кавалерійської дивізії, сформованої в грудні 1941 року в місті Уфі, як 112-а Башкирська кавалерійська дивізія, 7-го гвардійського кавалерійського корпусу 1-го Білоруського фронту, гвардії старший сержант, Герой Радянського Союзу.

Черненко Микола Власович
Народження25 грудня 1924(1924-12-25)
Успенка, Успенський сільський округ, Бурлінський район, Західноказахстанська область, СРСР
Смерть27 вересня 2006(2006-09-27) (81 рік)
Країна СРСР
ПартіяКПРС
Званнястарший сержант
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За відвагу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За визволення Варшави»
Меморіальна дошка на будинку в Тольятті

Біографія

ред.

Черненко Микола Власович народився в сім'ї селянина 25 грудня 1924 року. Українець.

Жив у селі Ілек Оренбурзької області. Закінчив 8 класів. Працював начальником караулу пожежної команди.

Призваний в Червону армію в серпні 1942 року і направлений в кулеметне училище.

На фронті з грудня 1942 року. Бойове хрещення отримав у Сталінграді. Був поранений, після шпиталю потрапив у кавалерійський полк, знову був поранений і контужений. Член ВКП(б)/КПРС з 1945 року.

Воював за звільнення міст Гомеля, Чернігова, Володимира-Волинського, Ковеля. Боровся за визволення Польщі, відзначився в боях на підступах до Берліну в боях за місто Бранденбург.

26-28 квітня 1945 року розрахунок Черненко у складі передового загону переправився через Зілов-канал і забезпечував успішне форсування водної перешкоди і закріплення на протилежному березі підрозділів свого полку. Черненко, залишившись один, продовжував вести вогонь до підходу основних сил, відбивши декілька атак гітлерівців.

Після війни демобілізований. Повернувся в село Ілек, де працював першим секретарем райкому комсомолу, пропагандистом райкому партії. Пізніше жив у місті Орськ, працював на комбінаті «Южуралникель».

З 1987 року жив у місті Тольятті Самарської області. Помер 27 вересня 2006 року.

Нагороди

ред.

Пам'ять

ред.
  • Ім'я М.В. Черненко викарбувано золотими літерами на меморіальних дошках разом з іменами всіх 78-и Героїв Радянського Союзу 112-ї Башкирської (16-ї гвардійської Чернігівської) кавалерійської дивізії, встановлених у Національному музеї Республіки Башкортостан (місто Уфа, вулиця Радянська, 14) і в Музеї 112-ї (16-ї гвардійської) Башкирської кавалерійської дивізії (місто Уфа, вулиця Левітана, 27).
  • 16 квітня 2010 року в Тольятті відкрита меморіальна дошка на будинку, де жив Герой (вулиця 70 років Жовтня, 9)[1][2].

Література

ред.
  • Ахмадиев Т. Х. Башкирская гвардейская кавалерийская. — Уфа, 1999.
  • Герои Советского Союза — казахстанцы. — Алма-Ата, 1968. — Т. Книга 2.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Оренбуржцы в боях за Родину. — Челябинск: Южно-Уральское изд, 1978.
  • Секрет М. Г. Золотые Звёзды Орчан. — Орск, 1973.
  • Слава башкирских конников. — Уфа: Китап, 2005.

Посилання

ред.

Николай Черненко. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Примітки

ред.