Симинівка

село в Україні, у Вовчанській міській громаді Чугуївського району Харківської області
(Перенаправлено з Червоноармійське Перше)

Симинівка — село в Україні, у Вовчанській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 331 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Симинівська сільська рада.

село Симинівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Чугуївський район
Громада Вовчанська міська громада
Облікова картка Червоноармійське Перше 
Основні дані
Засноване 1660
Населення 331
Площа 0,141 км²
Густота населення 2347,52 осіб/км²
Поштовий індекс 62531
Телефонний код +380 5741
Географічні дані
Географічні координати 50°12′50″ пн. ш. 36°53′38″ сх. д. / 50.21389° пн. ш. 36.89389° сх. д. / 50.21389; 36.89389Координати: 50°12′50″ пн. ш. 36°53′38″ сх. д. / 50.21389° пн. ш. 36.89389° сх. д. / 50.21389; 36.89389
Середня висота
над рівнем моря
126 м
Водойми безіменна річка
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Вовчанськ
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92
Карта
Симинівка. Карта розташування: Україна
Симинівка
Симинівка
Симинівка. Карта розташування: Харківська область
Симинівка
Симинівка
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село Симинівка знаходиться за 2 км від лівого берега Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), примикає до села Лиман. Через село проходить автомобільна дорога Т 2104. За 7 км знаходиться залізнична станція Гарбузівка​​. Між водосховищем і селом розташований сосновий ліс.

Історія ред.

1600 — засноване як село Симонівка.

1928 — перейменоване в село Червоноармійське Перше.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 179 людей[1].

2006 — перейменоване в село Симинівка.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Вовчанської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району, село увійшло до складу Чугуївського району.[3]

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 344 особи, з яких 147 чоловіків та 197 жінок[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 332 особи[5].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 93,35 %
російська 6,65 %

Економіка ред.

  • В селі є свинячо-товарна ферма.
  • Дитячий оздоровчий табір «Барвінок».

Об'єкти соціальної сфери ред.

  • Школа.
  • Вовчанський міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

Відомі люди ред.

Уродженцем села є Шип Пантелій Семенович (1918—1944) — учасник миколаївського десанту, Герой Радянського Союзу.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Мартиролог. Харківська область, ст. 656—660 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 12 листопада 2015.
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела ред.