Чаґатай або Чегодай (також Tschagatai, монг. Цагадай хан, бл. 1185 — 1242) — монгольський хан, другий син Чингісхана та Борте, за переказом хранитель Яси. Був найбільшим авторитетом у питаннях, пов'язаних із законами та звичаями. Брав участь у завойовницьких походах у Туркестан та Середню Азію у 1219/1221 роках.

Чаґатай
монг. ᠴᠠᠭᠠᠲᠠᠢ
 
Народження: 22 грудня 1183(1183-12-22)
Монголія
Смерть: 1242[1][2]
Алмалик, КНР
Країна: Монгольська імперія, Юань[3] і Чагатайський улус
Релігія: тенгріанство
Рід: Чингізиди
Батько: Чингісхан[1][2][3]
Мати: Борте
Діти: Мутуген, Єсу-Мунке[3], Baidard, Saruband і Q24875229?

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ханат Чаґатая та їх сусіди в другій половині XIII ст.

Після смерті Чингісхана, при розподілі земель між спадкоємцями, Чаґатай отримав землі Ілі та Чу. Він назвав свої землі Монгулістаном. Пізніше їх називали Чаґатай-ханат.

Як і у всіх монгольських правителів, у Чагатая була ставка (орду) для зими і для літа. Обидві вони знаходилися в долині річки Ілі.

Мав синів Байдара і Кайдана.[4]

Примітки ред.